1. Ерік Йонгблад (1963 – 23 вересня 1984).
Один з найбільш жахливих випадків смерті футболістів прямо на полі стався в Голландії в 1984 році. 21–річний голкіпер Ерік Йонгблад, син легендарного воротаря Яна Йонгблада, загинув прямо під час матчу аматорського клубу "ДВЗ". Гра проходила при поганих погодних умовах, і під кінець матчу блискавка потрапила в молодої людини. Батько Еріка сидів у цей час на трибуні, спостерігаючи за грою.
2. Ален Памич (15 октября 1989 – 21 июня 2013).
Очень талантливый хорватский футболист Ален Памич так и не дожил до своего 24-летия. Во время матча "Истры 1961", за которую он выступал, против молодежной команды в рамках предсезонной подготовки Ален умер от остановки сердца.
Ален выступал за "Истру" с 2011 года. Главным тренером клуба и по сей день остается Игорь Памич, отец Алена и экс-футболист сборной Хорватии.
3. Хрвоє Чустич (21 жовтня 1983 – 3 квітня 2008).
Ще один молодий хорватський футболіст загинув на футбольному полі в 2008 році. 24–річний нападник "Задара" Хрвоє Чустич отримав серйозну травму голови, отриману в матчі чемпіонату з "Цыбалией" 29 березня.
У бровки Чустич вступив у двобій з суперником, у результаті чого зіткнувся з бетонною стіною, яка відділяла поля від трибун.
Примітно, що футболіст фактично не помер від травми голови. У лікарні після операції його стан залишалося стабільним. Після чого потрапила в організм інфекція викликала кому. Врятувати Чустича лікарям вже не вдалося.
4. Філ о'доннелл (25 березня 1972 – 29 грудня 2007).
Одного з найталановитіших шотландських футболістів згубили травми. Подавав величезні надії о'доннелл в результаті не став супер–найтитулованішим гравцем, погравши тільки за рідний "Мазервелл", "Селтік" і "Шеффілд Уенсдей".
У 2007 році під час матчу "Мазервелла" проти "Данді Юнайтед" (5:3) Філ забив гол і побіг до трибуни, щоб відсвяткувати це з уболівальниками. По дорозі до бровки о'доннелл впав, одноклубники не відразу здогадалися, в чому справа. Футболіста відвезли на швидкій в лікарню, де пізніше він помер від судинної недостатності.
Одна з трибун домашнього стадіону "Мазервелла" "Фір Парку" називається на честь о'доннелла.
5. Пітер Биаксангзуала (? – 19 жовтня 2014).
До смерті Мертенса цей випадок смерті гравця на футбольному полі вважався останнім. Що ще відрізняє його від інших, так це безглуздість того, що відбувається.
23–річний індійський футболіст, який виступав за команду з Прем'єр–Ліги округу Мізорам, забивши гол, виконав сальто. Однак невдало приземлившись, Пітер зламав собі хребет і впав у кому, з якої вийти йому не вдалося.
(Епізод з травмою з 2:20).
6. П'єрмаріо Морозіні (5 липня 1986 – 14 квітня 2012).
Ще одна смерть футболіста, яка відбулася відносно недавно. Вихованець "Удінезе" Морозіні вважався талановитим італійським футболістом. Ще в юності він грав за всі молодіжні збірні Італії – до 17, 19 та 21 року. Останнім клубом для П'єрмаріо стала "Ліворно", за яку він виступав на правах оренди.
У 2012 році Морозіні помер на футбольному полі під час матчу серії В "Ліворно" – "Пескара". На 31–й хвилині гри він втратив свідомість. Арбітр не відразу помітив, що з гравцем щось не так і зупинив гру через час. Гравець ще кілька разів намагався піднятися.
По дорозі в лікарню, гравця вдалося привести до тями, проте лікарі не змогли повернути гравця в житті. У той вечір він переніс три серцеві напади. Морозіні було всього 25 років.
7. Антоніо Пуерта (26 листопада 1984 – 28 серпня 2007).
У свої 22 роки Пуерта вже був досить найтитулованішим гравцем. У складі "Севільї", вихованцем якої він був, він двічі завойовував Кубок УЄФА (2005/06, 2006/07), і по одному разу Суперкубок УЄФА (2006), Кубок Іспанії (2006/2007), Суперкубок Іспанії (2007).
25 серпня у грі проти "Хетафе" Пуерта відчув себе погано. Партнер по команді Івіца Драгутіновіч спробував надати Антоніо допомогу, не давши тому задихнутися. В результаті, Пуерта зміг самостійно покинути поле. Проте в роздягальні з ним трапився ще один напад.
28 серпня в одній з лікарень Севільї лікарі зафіксували смерть футболіста.
8. Марк–Вів'єн Фое (1 травня 1975 – 26 червня 2003).
Марк–Вів'єн був справжнім лідером не тільки збірної Камеруну, але і майже будь-якої команди, в якій виступав.
Фое помер у віці 28 років під час матчу Кубка Конфедерацій 2003 проти команди Колумбії. В середині другого тайму він впав у центрі поля. До того часу, як до гравця прийшли лікарі, він вже не дихав. Смерть Фое зафіксували лікарі в лікарні.
В "Манчестер Сіті", останньому клубі камерунця, за Марком–Вивьеном назавжди закріплений номер 23", під яким він виступав. Також 17–й номер вилучено з обігу в "Ліоні" і "Лансі".
(Епізод з падінням Фое на 2:20).
9. Сергій Перхун (4 вересня 1977 – 28 серпня 2001).
Український голкіпер Сергій Перхун – перший в історії російського футболу спортсмен, який загинув внаслідок травми, отриманої на полі під час матчу. Талановитий 23–річний воротар подавав великі надії і в 2001 перейшов в столичний ЦСКА.
До фатального матчу в Махачкалі проти "Анжи" він встиг зіграти всього 13 зустрічей за ЦСКА, пропустивши лише 7 м'ячів. За три дні до отриманої травми він дебютував за збірну України.
18 серпня 2001 року у виїзній грі Перхун вийшов з воріт, щоб перервати атаку суперника. У результаті відбулося зіткнення з форвардом "Анжі" Будуном Будуновим. Обидва гравці опинилися в реанімації. Вже по дорозі в аеропорт Сергій впав у кому, яка спричинила клінічну смерть. Незважаючи на старання лікарів життя голкіпера врятувати не вдалося.
10. Міклош Фехер (20 липня 1979 – 25 січня 2004).
Одна з найбільш знаменитих трагедій на футбольному полі – Міклош Фехер.
25 січня під час матчу чемпіонату Португалії між "Виторией" і "Бенфікою" Фехер спочатку відзначився гольовою передачею. Потім отримавши жовту картку від судді за тактичний фол, він посміхнувся, похитнувся і впав навзнак…
Підбігший до нього одноклубник Томишлав Шокот заявляв потім, що Міклош вже не дихав до того часу. Лікарі діагностували смерть о 23 годині 10 хвилин за місцевим часом, через півтори години після клінічної смерті.
Фехера називали одним з найталановитіших угорських футболістів. У 17 років його визнали найкращим молодим футболістом Угорщини. Вже в 21 рік Міклош отримав премію Ференца Пушкаша за найкрасивіший гол. Міклош за свою недовгу кар'єру став переможцем чемпіонату Португалії–1998/1999, Суперкубка Португалії–1998 і Кубка країни–2003/2004 (посмертно).
