Подейкують, що спорт далекий від політики. Азарт та спортивний інтерес не мають нічого спільного з валютою. Грошова винагорода розглядається як приємний бонус. Проте пора розвінчувати міфи. Корупції у спорті вже понад сто років.
У 2002 році скандал довкола покупки медалей на зимовій Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті набув розголосу тільки завдяки наполегливості та зухвалості учасників. Але універсального способу боротьби з корупцією немає, на жаль.
Спроби подолати хабарників різняться між собою якістю та видами. До прикладу, у 1985 році NBA помітили тенденцію, що клуби, які не потрапляють в в play-off в кінці чемпіонатів, ведуть боротьбу за останнє місце. Така позиція дає змогу вибороти звання кращого юніора на черговому драфті. Тому гравці спеціально намагалися програвати. Аналізуючи таку ситуацію, організатори ввели драфт-лотерею. Баскетбол, а зокрема NHL, через десяток років перейняло таку практику.
В кінці 80-х були «Чисті руки». Це масштабна операція серед італійського футболу, баскетболу, волейболу. Залучали фінансових експертів і поліцію. З крикетом ще інша ситуація. Договірні матчі були ледь не кожного місяця, тому на турнірах заборонили робили ставки.
Центр спортивної етики – заслуга Канади. Ця організація бере на себе відповідальність за підготовку арбітрів. Упередженне суддівство вони ліквідовують. Подібна комісія є й у США. Такий спосіб боротьби з корупцією досить ефективний, адже скандалів з американцями на Олімпіадах давно не було.
В середині 80-х у ЗМІ роздули серію інцидентів у корумпованому спорті. Зважаючи на це, UEFA і FIFA збільшили санкції щодо осіб, помічених у корупційній діяльності.
А яке становище в Україні? Чи знаємо ми про відповідні органи, які долають хабарників, працюючих у спортивній сфері? Здається, що настав час для таких організацій…
Автор: Валентина Рущак
