Власник львівських "Карпат" Петро Димінський зізнався, що хотів би продати клуб.
Пане Петре, перед Новим роком ви вели переговори із німецькою компанією German Pellets щодо можливого продажу ФК "Карпати". Чому не вдалося домовитись?
"Слухайте, от якби у вас були гроші, ви б купили сьогодні футбольний клуб? В державі, де квиток коштує 1 євро? Де футболісти звикли отримувати зарплатню, як на Заході, а грати, як в Україні? В умовах, коли мінімальна зарплата в Україні складає близько 2000 гривень, про пенсії і взагалі не говоримо? І де на стадіон люди ходять ну лише на окремі матчі? От в таких умовах ви б купили б клуб?"
А ви б хотіли продати клуб?
"Якщо чесно – хотів би".
За яку ціну?
"Залежно від того, хто хоче його придбати і з якими намірами. Наприклад, свого часу я був готовий віддати клуб за символічну гривню, але за умови, що "Карпати" набудуть колективну, акціонерну форму власності: по чверті акцій в руках інвесторів, міської та обласної влади та вболівальників. Така модель була б унікальною для України і дала б серйозний поштовх для розвитку футболу в регіоні. Однак далі задекларованих намірів з боку влади справа не пішла".
І все-таки, певно ж, якщо ми вам зараз дамо мільйон доларів, вас це не влаштує.
"Клуб за впливовістю можна порівняти з телеканалом. Клуби завжди були політичною, іміджевою складовою власника. Вони ніколи не були бізнесом. Це не той рівень футбольних клубів, який є, наприклад, в Англії, Іспанії. От буквально днями була інформація – це я для порівняння: найдорожчий клуб у світі на сьогоднішній день – китайський ("Гуанчжоу Евергранд"), як не дивно. Три з половиною мільярди доларів капіталізація. Це клуб з тієї ліги, куди за 50 мільйонів євро перейшов Алекс Тейшера (бразильський півзахисник, який до того грав в "Шахтарі"). Пам'ятаю, років десять тому австралійський медіа-магнат Руперт Мердок хотів купити "Манчестер Юнайтед" за півтора мільярди доларів. Йому не продали. Сьогодні "Манчестер-Юнайтед" коштує 3,1 мільярди. "Барселона", "Реал" – це клуби, які, взагалі, не продаються, бо це бізнес, ці клуби заробляють по 400-500 мільйонів на рік".
Так в яку ціну ви оцінюєте ФК "Карпати"?
"Повторюю, щоб оцінити, треба зрозуміти, хто купує. Подекуди, наприклад, звертаються посередники…"
Це ви про історію з колишнім продюсером Ростиславом Штинем, який виступив в останніх переговорах посередником? Що між вами відбулось, адже потім він зазначав, що до переговорів ви повертатися не будете ніколи, бо під час переговорів "люди або домовляються, або ні", а ви – "наче з різних планет"?
"Це не були переговори. Це була зустріч саме з посередником, якого я послухав рівно 5 хвилин, і відправив до того, хто його послав. У мене одне питання до нього було. Я спитав: "У тебе гроші є?". Він: "Немає. Але я знаю, у кого є". Я сказав: "Або приведи мені того, хто має гроші і хоче купити, або розмову завершено".
Коли я активно займався бізнесом, на початку 90-х років, познайомився з однією людиною в Словенії. Це був десь 1993-94 рік. Я взяв його з собою, коли робив по Італії турне на машині. Венеція, Рим, потім поїхали Лазурним узбережжям… І от, здається, вже в Каннах в готелі потрапили на виставку картин. І також на неї приїхав принц Монако. Я от виходжу і дивуюся: в холі стоїть оцей мій товариш із принцом Монако. І вони про щось говорять. Я думаю: про що може говорити людина, на якій, якщо так поглянути, доларів десять, із принцом Монако? Потім я взнав, що вони говорили про картину Моне "Соняшники". І оцей мій знайомий розповідає принцу, що в нього є ця картина. А принц каже: якщо так, я даю мій літак, я даю людей, привозиш картину – отримуєш одразу 10 мільйонів. Все, він його гідно поставив на місце. Десь отака історія і за цим Штиньом.
Колись я за 10 тисяч доларів найняв одного американця. Влада дуже не хотіла, щоб канал ZIK належав мені. А там треба було вирішити питання через рішення обласної ради. Я взяв американця типу Штиня і зробив з нього власника каналу. Він ходив на обласну раду, зустрічався з адміністрацією, губернатором, головою облради, з депутатами, виступав на сесії, йому аплодували, він видавав себе за серйозного інвестора. Коли, вони ухвалили всі необхідні рішення, то взнали, що це канал Димінського. Переполох був серйозний. Тому і Штинь – це не покупець, це людина від чийогось імені".
Хтось ще вів з вами переговори з приводу купівлі клубу?
"Була одна розмова, але це було ще до того, як ця структура заробила гроші. Я маю на увазі одну з політичних сил Західної України. Це було до того, як вони прийшли у Верховну Раду".
Ви зараз про "Свободу" і Кривецького говорите?
"Не важливо. Про одного зі спонсорів цієї політичної сили, скажімо так".
А яку ціну ви йому назвали?
"Мінімальну.
Також була серйозна пропозиція від іноземного інвестора, якому я продав 50% акцій футбольного клубу в 2010 році. Ці кошти були спрямовані на розвиток інфраструктури клубу, дитячо-юнацького футболу. Ось такі інвестиції я готовий залучати і надалі".
