Відкриття Євро-2016 застало мене у Ліоні. Там на центральній площі, прикрашеній скульптурним зображенням Людовіка IV, влаштовано традиційну фан-зону. Один із двох гігантських телеекранів розташовано якраз за хвостом королівського коня. У порівнянні із аналогічною фан-зоною у Києві чотири роки тому, у Ліоні набагато сильніші заходи безпеки – вхід як до терміналу аеропорту. Кількість охоронців та поліції вражає. Причому вони не лише стоять на вході, а й патрулюють територію навколо і всередині, стежачи за кожним вашим рухом. Як не дивно, а глядачів на матчі-відкритті за участю команди Франції, у ліонській фан-зоні було не так вже багато. Народ був цілком тверезий, на відміну від наших на Євро-2012, які наливалися пивом по самі вінця, а потім атакували усі закутки у пошуках туалету.
Після матчу-відкриття його подробиці обговорювали одразу на шести французьких телеканалах. Уявіть, що у нас одночасно говорять про футбол на усіх головних каналах одразу. Причому експерти на різних французьких каналах були різні: в одній програмі – тренери, у другій – журналісти, у третій колишні гравці, у четвертій – актори, співаки та інші знаменитості.
Наступного дня на шляху до Лілля вразили закинуті терикони – повіяло чимось рідним. Але це швидко пройшло – враження від арени, на якій гратимуть наші з німцями, словами не передати. Наша "Арена Львів" у порівнянні виглядає як студентський гуртожиток поруч із сучасним готелем у п'ять зірок.
Сам Лілль, як і усі колишні шахтарські міста, складається із десятків міст і містечок-супутників. Точно як наш Донецьк. Лише шахти закриті і ніхто не вимагає нікого "почути". Як і у Ліоні, у місті немає відчуття футбольного ажіотажу. Здається, що усі футбольні переживання перенеслися у телевізор, переповнений цим футболом як ніколи.
Навіть у новинах обговорюють, чи підніме Євро-2016 економіку Франції. Взагалі формула "пиво-футбол", яку у нас чомусь вважають європейською, у Франції не працює. Може тому, що половина тутешнього народу взагалі не вживає, бо мусульмани, а решта вживає вино, якого тут вдосталь на будь-який смак.
Щодо розкладів на сьогоднішню гру (Німеччина – Україна, 22:00 за Києвом – початок, пряма телетрансляція – "Україна", текстова – gazeta.ua), то навряд чи є сенс повторювати ритуальні фрази, які у ці години звучать із кожної праски. Скажу лише, що європейська спортивна преса, яка заповнена футбольними публікаціями, про збірну України не пише взагалі нічого. Наших футболістів тут ніхто не знає! Ми для них – щось на зразок Албанії. Загалом очікую у сьогоднішній грі чогось схожого на те, що було у грі Франція – Румунія. Самі розумієте, хто буде в ролі Румунії.
