До фінальної гри чемпіонату Європи українська команда походить в ситуації, до якої важко привести аналогії в новітній футбольній історії. Провальний виступ очолюваної Михайлом Фоменко команди втілилося не лише у відсутності будь-якого турнірного результату. Буквально відразу розчарування від побаченого на полі доповнилося поруч настільки безглуздих подій, які погіршили її практично до скандалу.
Невиразні АНТУРАЖ
Відмова від будь-яких змістовних відповідей відразу після другої гри виглядав цілком звично – загальновідомо, що футболісти і тренери в Україні сприймають журналістів і глядацьку аудиторію як щось додається до футболу (а, точніше, до них у футболі). Вони, наприклад, можуть послужити благодатним грунтом для бонусного піару після вдалих ігор, а якщо що не склалося – вибачте, ваше місце в буфеті. Однак потім пішло практично повне (по-іншому це назвати важко) ігнорування гравцями і тренерським штабом спілкування з футбольною громадськістю, що супроводжувалося невиразними натяками за нанесені кимось (ось вже іншого слова не підбереш) образи. Це вже не можна було сприймати по-іншому, крім як елементарна неповага, як до своїх, так і до всього футбольного світу, в об'єктиві якого знаходиться кожен учасник Євро.
Нарешті напередодні тренер прощається з командою не кулуарно (звідки ж було про це дізнатися?), Оголосивши про свою відставку лише тепер, немов для цього були потрібні важкі роздуми. Але і цього для багатосерійної драми виявилося мало – ФФУ відразу ж (!) Оголошує головним кандидатом на пост наступника Андрія Шевченка, якого в Україні бачать на цій посаді, м'яко кажучи, не все.
Ось у зв'язку з усім цим і постає питання: а хто знає, може бути саме ця інтрига і трапилася причиною не цілком зрозумілою ситуації, що запанувала в стані команди протягом групового турніру? Щось підказувало, що саме під час перебування у Франції у тренера з якихось прихованим причин не налагодився нормальний робочий процес, і можливо тепер це «щось» прояснюється? Адже спогади про зовсім недавніх іграх нашої команди проти Словенії, Румунії та Албанії створюють стійке відчуття, що у Франції за винятком відомого відрізка матчу з Німеччиною ми спостерігали якусь іншу команду.
ДОСТАВКА м'яча У АТАКУ
Звичайно, в подібній ситуації важко говорити про будь-яких тактичних розкладах і сприятливих варіантах ведення гри, яка може стати лише хлопнувшей дверима. З іншого боку, скандали часто закінчуються саме подібним чином, чи не так? Тому на правах вірних своєї ролі уболівальників поміркуємо про те, що в грі збірної слід змінити для того, щоб гідно провести фінальну зустріч з поляками. Тим більше, що багато хто з раціональних варіантів спостерігаються більш ніж очевидно.
Ігри проти Словенії, Румунії та Албанії найбільш характерно демонструють, що сталося з тактикою нашої команди на Євро в способі доставки м'яча в атаку. Але якщо напередодні чемпіонату Фоменко вельми успішно експериментував з грою за схемою 4-1-4-1 (яку ще називають схемою з 3 центральними півзахисниками), то у Франції з незрозумілих причин він начисто забув про це. Розстановка гравців на полі – не самоціль, вона дає можливість реалізувати різні ігрові зв'язки. А різноманітність – саме те, чого сьогодні потребує наша збірна, яка захлинається від рутинної гри через Коноплянку і Ярмоленка.
У Франції Україна знову обмежилася одноманітними широкими розіграшами через флангових гравців зі зсувами атакуючих півзахисників в глибину. Нічим іншим, окрім як бажанням спростити гру, зменшити число втрат, це пояснити не можна. У той же час суперник отримував для себе набагато менш складні завдання у протидії – у краю поля ігровий простір завжди скорочується, і настирливі ірландці могли частіше перемагати в боротьбі. В результаті через щільний пресинг м'яч просто відігрувався назад.
Інший же варіант, з грою в напрямку двох центральних півзахисників вище Степаненко, перед Євро помітно розширював тактичний арсенал збірної. Саме він успішно практикувався зі Словенією, Румунією і Албанією. Немає потреби відмовлятися від дій через флангових хавбеків або наприклад довгих передач в передню лінію. Однак проникаючі розіграші в вертикальних зв'язках по центру надали б атакам України велику варіативність. Більш того, це вже було успішно випробувано.
Просування через Степаненко, який володіє якостями розігруючого «з глибини» дозволили б атакуючим півзахисникам приймати м'яч вище в поле і згодом зміщуватися на ті ж фланги, утворюючи з Ярмоленко і Коноплянкою більшість в зоні м'яча. Крім Степаненко, проникаючий пас може віддати той же Ракицький, а при якісному відкриванні партнера – і Хачеріді. В обох проведених Україною матчах зміщення центру розіграшу відходом півзахисників назад не привело ні до чого, крім обсягу в контролі м'яча з швидкими проблемами після найменшого просування.
Зараз на адресу флангових хавбеків України летить багато каменів, проте в більшості випадків вони повинні ставитися до їх поведінки за межами ігрового майданчика. В діях на полі футболісти покликані керуватися установкою тренера і награним на тренуваннях варіантами. Відносно низької результативності того ж Ярмоленко (див. Діаграму нижче) швидше за все слід припустити прагнення хоча б зберегти м'яч при невдачі в просуванні. Його ніяк не варто звинувачувати у своїх підступах, саботажі або вже тим більше – в байдужості до власної грі на Євро. Один гравець на полі в цілому не сильніший, ніж тренер на лавці, не варто забувати про те, що футбол – загальнокомандне гра.
НЕОБХІДНІСТЬ В ЗІНЧЕНКО
Олександр Зінченко був єдиним гравцем, якій відразу після гри з Північна Ірландія прокоментував прикру поразку по суті і приніс вибачення уболівальникам. Багато хто з оглядачів відносять його до лідерів гри команди вже завтра. І це не виглядає збігом, адже професіоналізм футболіста повинен проявлятися в усьому, що ми і маємо можливість спостерігати на його прикладі. У випереджають Євро товариських іграх Михайло Фоменко дав півзахисникові шанси проявити себе, які він успішно використовував. Однак у Франції Зінченко з'являвся лише на заміну, де відіграв 20 і 13 хвилин і використовувався лише з метою «оживити гру». Чи не занадто марнотратно було використовувати креативного гравця в подібних цілях?
Практично повна відсутність гостроти у діях Ярмоленко проти Північна Ірландія (зліва) – ще одне підтвердження проблем у тактичної організації України на виході в атаку. Гравець регулярно був змушений приймати м'яч в боротьбі або під опікою і мав мало варіантів вище себе. Як наслідок – постійна гра поперек поля і назад. При середньої точності і числі передач, Ярмоленко не виконав жодного ключового пасу в атаку за матч. Справа приведена діаграма передач в тому ж матчі Зінченко, який відігравши лише 13 хвилин на позиції в центрі встиг виконати 2 загострення і жодного разу не втратив м'яч.
При виході в складі схеми 4-1-4-1 Зінченко буде цілком комфортно себе почувати в зонах між краєм поля і центром, і, безсумнівно, посилить, а не «пожвавить» гру. Підтвердженням тому служить його вдале участь в спарингах з Румунією і Албанією, а також вихід на заміну з ірландцями. З огляду на клас цього футболіста можна напевно очікувати, що тут він виявиться креативніше будь-якого з трійки Коваленко – Гармаш – Сидорчук. А ось серед цих виконавців вже і слід влаштовувати конкурс на решту вакантну позицію в центрі.
Таким чином, найкращий склад у нашому варіанті в рамках схеми 4-1-4-1 виглядав би наступним чином: Пятов – Шевчук, Ракицький, Хачеріді, Федецький – Степаненко – Коноплянка, Сидорчук / Гармаш, Зінченко – Зозуля. Хотілося б все ж випробувати на Євро варіант з Сидорчук та Гармашем в полуфлангових зонах вище Степаненко, що вже приносило успіх. Футболісти зіграні на цих позиціях в «Динамо», в той час як Коваленко більш схильний до дій під нападаючим в ролі центрального атакуючого півзахисника, де вже мав можливість відіграти півтора тайму.
Побудова І ВЕРХОВА БОРОТЬБА З ПОЛЯКАМИ
Ще одним аргументом щодо гри з двома півзахисниками як інсайдів є власне тактичну побудову майбутнього суперника. Збірна Польщі грає за класичною схемою 4-4-2 як в атаці, так і обороні, як з поступається, так і переважаючим по класу суперником. Частіше розташування 4, а не 3 гравців України між лініями поляків, сприятиме успішному виходу в атаку. Обидва нападники поляків Мілек і Левандовскі, скоріше, фактурні і атлетичний, ніж швидкі. Для контролю над ними цілком достатньо допомоги захисникам з боку одного Степаненко.
Не менш важливим є ще один момент, який, до слова, в матчі поляків з ірландцями ні мало здивував. Справа в тому, що у верховій боротьбі польська команда виявилася сильнішою за суперника в 62% випадків, а ця перевага не в 3-5%, і не з ким-небудь, а з командою з британських островів!
З 24 кросів України в штрафну Північна Ірландія лише 5 (21%) виявилися точними. Аналогічний показник суперника – 44%, при 8 точних, в тому числі 5 гострих. Ефективність дій на завершення завжди була вузьким місцем нашої команди.
Справа представлена дивовижна статистика верхових єдиноборств в матчі Польща – Північна Ірландія. По-перше, на себе звертає увагу беззаперечну перевагу поляків у грі довгими м'ячами – боротьба за них в основному велася на половині поля ірландців. Тим краще видно, наскільки поляки небезпечні в грі в повітрі і в атаці, і в обороні.
З наведених даних по грі Польщі в повітрі слід також зробити висновки: по-перше, підготувати футболістів до частої доставці м'яча в гру верховими передачами воротаря, а по-друге, (і що важливіше) – самим намагатися уникати подібного варіанту дій при переході на чужу половину поля. Гравці нашої передньої лінії напевно тут будуть приречені на втрати. А адже перехід на саме такі дії ми відзначали в минулих, невдалих іграх України.
ГРА НА ЗАВЕРШЕННЯ
Ефективність дій на завершення завжди була вузьким місцем нашої команди. Точність передач в штрафну (діаграма вище) і ударів по воротах в першу чергу визначається успіхом виконання, а він уже безпосередньо залежить від індивідуальної майстерності. Це є проблемою нашого чемпіонату в цілому, де мабуть індивідуальній роботі на тренуваннях приділяється недостатньо уваги.
Ще про завершення атак. Порівняльні діаграми точок ударів України (ліворуч) і Північна Ірландія (праворуч). У співвідношенні точності ударів по воротах (29% проти 50% в створ) наші футболісти поступилися зовсім не самою майстерний команді турніру. При цьому суперники показали навіть дуже хороший результат.
Тут так би мовити «все покаже гра», до чого, в загальному, додати нічого. Нам же лише хотілося підкреслити факт низької ефективності на завершенні. Ті ж поляки в матчах проти ірландців теж не дуже досягли успіху в точності (25% в створ). Однак за матч вони завдали 16 ударів, з яких 6 виявилися заблоковані. Таким чином, невисоку точність в даному випадку, перш за все, слід віднести до ефективної роботи захисту суперника, вдало грала під м'яч на перехопленні.
Зазвичай в передматчевих розборах основну увагу ми намагаємося приділити супернику, проте в рамках досить швидкоплинного турніру читач уже міг оцінити і без цього достатньо знайому збірну Польщі. Відзначаючи деякі важливі деталі суперника, ми часто і мимоволі ставили себе на місце тренера власної команди, оцінювали можливі варіанти дій з свого боку. Погодьтеся: в обставинах, коли мало хто знає, хто ж власне керує командою, це цілком доречно.
