На Євро збірна України мала проблеми не з грою, а з психологією.
Враження від Євро діляться на дві категорії. Перша пов'язана з виступом нашої збірної, а інша — власне з роботою та різного роду пригодами в умовах страйків французьких залізничників та авіаперевізників.
Я не очікував від збірної України виходу з групи. Але разом з тим я не чекав такого провалу. Я розраховував, що ми просто покажемо свій рівень і він десь буде співставним з рівнем Північної Ірландії. А вирішальний матч з Польщею покаже, що ми їм трохи поступаємось і за рахунок цього не вийдемо у плей-оф. Але такої катастрофи я не чекав.
Є якась серйозна проблема у площині психології та мікрокліматі команди. Чому я так кажу? Якщо є якась психологічна проблема середнього порядку, то жоден тренер на прес-конференції чи в інтерв'ю не скаже цього. Мовляв, не виносимо сміття з хати чи це наша внутрішня справа. В голос про це ніхто не говорить.
Якщо тренер, тим більше Фоменко, говорить про якісь процеси пов'язані з мікрокліматом, то автоматично робимо висновок, що там не просто проблема, а справжня катастрофа у середині команди. Це мене шокувало найбільше.
У цій ситуації немає сенсу говорити про тактику чи ігрову побудову збірної. Якщо є серйозні проблеми психологічного характеру чи мікроклімату, то це вирок команді.
Фоменко сказав ще після товариської гри з Уельсом, що щось не так. Очевидно, щось трапилося після відбіркового циклу. Що саме точно невідомо.
Проблемою ще стало сприйняття командою самого чемпіонату. Гравці приїхали у Францію насолоджуватися тим, що вони знаходяться на Євро. Це відчувалося по їх словах.
"Вирішальним фактором провалу збірної України на Євро-2016 стала атмосфера футбольного свята" – Попов
Футболісти не приїхали на курорт. Вони працювали на тренуваннях, але це було більше, як програма лікувальних процедур у санаторії. Гравці виконували бігову та ігрову роботу, але не відчувалося такого налаштування, як на матчі проти Словенії. Тоді дійсно всі були заряджені. Це відчувалось навіть по інтерв'ю футболістів.
Не вірю, що конфлікт Ярмоленка та Степаненка пройшов безслідно. Це неможливо, враховуючи, як це все виглядало і скільки всього було сказано. Мені здається, що якісь проблеми залишилися. Це теж могло зіграти свою роль.
Якщо є якісь проблеми психологічного характеру і відомо, що їх можна вирішити, не взявши у збірну одного з гравців, то наставник збірної України обов'язково має робити цей вибір. І неважливо, якими будуть втрати в ігровому плані, якщо не викликали Ярмоленка чи Степаненка. Але якщо немає колективу, то неможливо досягнути мети.
У збірній мають грати тільки патріоти. У цьому вся суть національної команди. Це не клуби, де виступають легіонери, а острівок футболу, де грають за свою країну. І якщо якісь гравці через силу змушують себе класти руку на серце під час виконання гімну, то таких футболістів треба гнати мітлою з команди.
Якщо усунути зі збірної всіх непатріотів, то її рівень впаде. Може, це просто наш рівень. Тоді треба його чесно визнати. Можливо, гравців, які готові битися за прапор, буде набагато менше, ніж є зараз у збірній. Але тоді гарантовано не буде ніяких проблем у команді і всі гризтимуть газон, як це робила Північна Ірландія.
Збірна України залежна від Ярмоленка і Коноплянки. Але і вони залежні від ситуації, коли всі говорять, що головна ударна сила команди — це Ярмоленко і Коноплянка. Це вже набило оскому. Можливо, вони перегоріли і у них були якісь проблеми з налаштуванням.
Як усі в команді сприймали матч проти Німеччини? Ми постараємось, але всі ж розуміють, що суперник — чемпіон світу і ні у кого питань не буде. Виходить, поразка у першому матчі Євро ніяк не струснула команду. Ми ж старалися. І як класно зіграли 15 хвилин у першому таймі.
До другого матчу збірна підійшла з таким настроєм, що за планом ми візьмемо тут три пункти. Потім буде вирішальна гра з Польщею, але до неї ми підготуємось, коли виграємо у Північної Ірландії. Я веду до того, що все у збірної було розписано за своїм планом, а коли життя внесло свої корективи, все розсипалося.
На поляків футболісти вже налаштувалися. Команда грала по-іншому. Всі це помітили, але цього виявилося недостатньо. Польща прагнула зайняти перше місце у групі і, як мінімум, не програти матч з Україною. З віддачею у суперника проблем не було.
Україна і Польща за потенціалом приблизно рівні команди. Але якщо їх звести в очному поєдинку, в якому щось буде вирішуватися, то поляки зіграють системніше і чіткіше використають свої гольові моменти. У нас з реалізацією біда. Ми відомі транжири.
Фоменко і тренерський штаб аналізували матч з Німеччиною. У першому таймі ігрові побудови загалом були правильними. Хоча матч і був програний, тренер відштовхнувся від того, що важливо максимально зберегти склад, який вже відчув як треба грати на цьому турнірі. Можливо, це була помилка.
Хоча, який би склад не поставили на Північну Ірландію, все одно були би проблеми з адекватною оцінкою суперника. Мені шкода, що Ротаня не використали з самого початку. Користі було б більше.
Додатково команду розслабляло те, що у плей-оф виходять три збірні з групи. Мовляв, якщо пропустимо вперед Німеччину та Польщу, то планових очок з Північною Ірландією точно вистачить.
Збірній бракувало Олега Гусєва. Можливо, навіть матч з Німеччиною завершився б по-іншому. Тоді ситуацію міг врятувати футболіст, який здатен провести на потрібному рівні хвилин 30 чи навіть 40. При цьому він в якості "діда" зможе завести партнерів, які залишилися без сил чи трохи голову звісили.
Гусєв у цій ситуації — козир. Олег за півгодини може показати свою швидкість, повести команду за собою і він справжній боєць. А в цій ситуації випустили Зінченка, про якого потім Фоменко сказав, що йому не вистачає досвіду. Наставник фактично визнав свою помилку. Олександр потрібен в інших ситуаціях. В матчі з поляками він був ефективним, мав моменти і навіть міг забити. Це ідеальне рішення для такого матчу. А левова частка другого тайму того ж самого матчу — це Гусєв.
Фоменко визнав, що міг взяти Олега тільки в такій якості, як Тимощука. Тобто, заслуженого ветерана збірної. Наставник сам визнав, що Анатолія взяли тільки для щоб віддати йому честь за заслуги перед українським футболом. Подібне в голові не вкладається.
Перед Євро-2012 подібні розмови стосувалися Андрія Шевченка. Але Шева обіграв Швецію. Це був його матч. Він закрив рот всім хто говорив, що він вже нічого не може зробити.
А Тимощука готували до виходу на поле, коли дозволить ситуація. Тягнули до останнього. Випустили наприкінці матчу з Польщею, бо вже не було іншого виходу. Ця заміна викликала шок.
При цьому міняти когось з опорників було ризиковано. Можна пропустити ще один гол. Тому зняли з гри єдиного нападника. Це викликало ще більший шок у вболівальників.
Збірна України довела, що вона вище рівнем, ніж ті команди, які не вийшли на Євро. Але давайте не будемо забувати, що ми зайняли третє місце у групі. Всі наші досягнення у відбірному циклі — це очки в матчах з командами, які ми повинні були брати. Ми програли боротьбу своїм прямим конкурентам. Словаччині та Іспанії ми поступилися без варіантів.
Не було ніявих передумов, на яких можна було б побудувати оптимістичні прогнози. Потрібно брати саме такі матчі. На Євро зібрані якраз такі команди, яким ми програли у групі. Так, у плей-оф ми обіграли аж саму Словенію. Ми пройшли їх на жилах. Матч-відповідь мав усі шанси звершитися по-іншому. Можливо, по телевізору це не відчувалося, але на стадіоні напруга витала у повітрі. Ми були на волоску. Трішки більше удачі супернику, а менше нам і результат першого матчу нас не рятує.
Але ми проскочили на Євро. Це було заслужено. Команда виклалася, віддала все, що у неї було. У цьому й справа — збірна на жилах пройшла Словенію, а ми одразу вивели її на якийсь новий рівень. При цьому всі опустили збірну Північної Ірландії, яка виграла свою відбірну групу. І забули, що ми від британців відстрибуємо, як горіхи. Ми програємо їм боротьбу у центрі поля і при стандартах. У нас з британськими командами такі ж проблеми, як з італійськими.
У багатьох людей були завищені очікування. Збірна при цьому ще й провалилася по відношенню до свого власного рівня. Якби команда набрала одне очко в матчі з північноірландцями, критика була б не такою нищівною.
Для початку потрібно вибрати нового наставника. Призначення Шевченка — це просто ризик. Такий хід може спрацювати. А може і ні.
Шевченко – основний кандидат на посаду головного тренера збірної України
Призначення Реброва у "Динамо" теж було ризиком. Але тоді в Ігоря Суркіса була можливість призначити Сергія Станіславовича виконуючим обов'язки і дати йому карт-бланш. У випадку національної збірної такої можливості немає.
Андрій все життя у футболі. У нього великі досягнення і досвід європейського футболу. Він готовий до початку тренерської роботи. У нього є базис, щоб почати практичний шлях. Проблемою може стати відсутність практичного досвіду.
Зараз проблема збірної України не у головному тренері. Питання у тому, що потрібно створити єдиний колектив патріотів України, які будуть битися за прапор, країну та вболівальників. При цьому я не вважаю, що всі зобов'язані співати гімн. Це справа добровільна. Важливо, щоб у кожного мурашки бігали по шкірі.
Якщо новий наставник побачить, що збірній потрібна фільтрація, то потрібно її провести і чесно сказати: "Тепер за національну команду виступають ці футболісти і я відповідаю, що це патріоти, які мріють вивести збірну на Кубок світу і будуть битися за це".
Це перший і головний крок. Якщо його не зробити, то призначайте тренером кого завгодно. Результату все одно не буде. На Євро ми мали проблеми не з грою, а з психологією.
Для того, щоб створити колектив і мікроклімат у команді ніякі тренерські курси і практичний досвід тренерської роботи не потрібний. Цей дар або є в людини, або його немає. Валерій Лобановський завжди вмів створювати колектив.
Треба розібратися чи може бути патріотом людина, яка працює в Росії. Я не знаю відповіді на це питання. На перший погляд, виходить, що ні. З іншого боку, такий гравець їде в країну агресора, забирає в неї якісь гроші, отримує досвід, підвищує свій рівень, що добре для збірної України. Якщо це розглядати, як холодний розрахунок, то така людина патріот. Це неоднозначна ситуація.
Не сподобалися маневри з довикликом футболістів з чемпіонату Росії. Це слабовілля. Спроба згладити проблему, але не вирішити її. Зінченко проговорився, що йому зателефонували зі збірної і сказали: "Ти в Київ не приїжджай. Відразу прибудеш на підготовчий збір в Італію". Він молодий хлопець і не вловив усіх цих політичних нюансів.
У збірній України мають бути зібрані патріоти своєї країни до мозгу кісток, як Федецький, і вони повинні вбиватися на полі за прапор. Коли бачу Артема я розумію, що він всіх рватиме за честь футболки. У цьому плані в нас на полі мають бути 11 "федецьких". Він для мене еталон футболіста збірної України. Але він теж приїхав на Євро, як на свято.
Кваліфікацію на Кубок світу-2018 ми розпочинаємо матчем проти Ісландії 5 вересня. Думаю, все буде у нас нормально. Після Євро вони будуть настільки емоційно вихолощеними і так довго будуть насолоджуватися своїм успіхом, що до вересня, швидше за все, не будуть у відповідному психологічному стані. Вдома ми повинні з ними справитися.
А загалом група складна. Багато суперників є рівними і в нас можуть виникнути проблеми з хорватами, турками і з фінами на виїзді. Не знаю, як ми там будемо грати. Дуже важко щось прогнозувати. Як правило, наповнення груп у нас інше. Наперед зрозуміло, де ми можемо брати свої очки, а де нас чекає боротьба. А тут взагалі незрозуміло, де наші очки. Нам ще й Косово додали. Там можуть бути свої нюанси не ігрового характеру. Словом, у нас група сюрприз. Гарантовано одне — нам буде цікаво.
Будь-які зміни це добре. Якщо не робити кроків уперед, а залишатися на місці, то краще все одно не буде. Якби на Євро-2016 не виступали 24 команди, то не було б стільки емоцій. Це еволюція.
У чемпіонаті України кількість команд скорочується. Це теж еволюція. Нам треба трохи опуститися вниз. Рівень нашого чемпіонату був штучно завищеним. У нас немає національної моделі футболу. У нас є кілька людей, які мають багато грошей і вони утримують команди. А як тільки починаються фінансові проблеми, клуб зникає. Потрібне перезавантаження.
Після України я завжди вболіваю за Нідерланди. Але, на жаль, збірна не пробилася на Євро. Тому підтримувати нема кого. Але симпатизую Німеччині. Команда зараз класно виглядає. Думаю, німці виграють чемпіонат. А може й Ісландія.
Працювати журналістом на Євро – це великий кайф. Все сприймалося, як квест. Я працював самостійно і не був частиною якогось колективу чи компанії. Це був сольний виступ. Тому удвічі приємніше було вирішувати різні логістичні завдання, питання переїздів і ночівлі, як правильно спланувати день, щоб встигнути на всі медіа-заходи, де поїсти, щоб вписатися у бюджетні рамки.
Я радий, що у мене не було серйозних збоїв через які я б провалив вихід матеріалів, прес-конференцій чи репортажів. Хоча одну ніч довелося провести на вулиці через певні речі, які важко було передбачити. У підсумку писав флеш-інтерв'ю на сходах якогось підвалу. Більше не було де сісти. Це трапилося після першого матчу збірної України у Ліллі. Працювати на вулиці було холодно. Довелося шукати якесь укриття. Ним якраз виявилися освітлені сходи напівпідвалу із закритими дверима. Але ця маленька пригода картини не псує. Я дуже задоволений тим, що мені пощастило працювати на такому турнірі. Не факт, що буде ще така нагода, враховуючи наші перспективи.
Наскільки я вловив ситуацію зі страйками, то вони максимально розкачали її перед турніром. Але вже в перші дні чемпіонату з ними змогли домовитися. В будь-якому разі мій потяг 7 червня в Екс-ан-Прованс значився, як "скасований". А вже у Франції виявилося, що його повернули. Я перестрахувався і купив ще один квиток, який можна повернути без втрат. Це мене врятувало – я не втратив жодної копійки. Хоча я зустрічав багатьох людей чиї потяги скасували.
Кожен стадіон має свою хитру логістику всіх об'єктів, пов'язаних з роботою медіа. Пік пригод припав на Ліон. Після нашої прес-конференції я не зміг знайти дороги в медіа-центр, плюнув і повернувся назад у конференц-зал. Дуже складний лабіринт, а французи не володіють англійською мовою. Навіть стюарди. Їх улюблена відповідь на будь-яке питання: "Запитай мого колегу". Це єдина фраза англійською, яку вони знають. І так по колу переадресовують від одного до іншого.
Якщо людина у напруженому стані, то це виводить з себе, змушує злитися і нервувати. Навіть врівноважені журналісти вийшли з себе у Ліоні. Їх збісила ця логістика підземних маршрутів і вказівників, які суперечать один одному.
Куди потрапляєш на стадіон у Марселі, то опиняєшся під подвійним враженням. "Велодром" виглядає інопланетним і грандіозним. Але і там є проблема з логістикою. Організатори вирішили ускладнити завдання і зробили два медіа-центри — один для фотографів, інший для журналістів. Але це ні звідки не випливає. Дізнатися, що це за медіа-центр ти ніяк не можеш. В якийсь момент, коли ти задаєш перелік елементарних питань, до тебе доходить, що ти знаходишся не в тому місці і тобі потрібно в інший медіа-центр десь на шостому поверсі.
Ціни у Франції страхітливі. Келих пива стартує від 5 євро.
