Досить часто, щоб домогтися бажаного результату, дорослі починають підвищувати голос на дітей. А найжахливіше, що таке собі можуть дозволити не тільки батьки, але й вихователі в дитячому садку, шкільні вчителі і навіть прості перехожі на вулиці. Але крик — це перша ознака безсилля. А кричущі на дитину люди роблять гірше тільки собі, але і малюкові. Сьогодні ми хочемо розповісти вам, чому на дітей кричати не можна, і як правильно себе вести, якщо це все-таки відбулося.
Чому на дітей кричати не можна — переконливі аргументи
Всі батьки, напевно, погодяться, що виховати дитину і при цьому жодного разу не підвищити на неї голос — це дуже важке завдання. Але, тим не менш, на дітей кричати потрібно як можна менше. І цьому є ряд простих причин:
Крик мами або тата тільки посилює роздратування і гнів малюка. І він, і батьки починають злитися, в підсумку обом досить складно зупиниться. А результатом цього може стати поламана психіка дитини. Надалі йому буде дуже складно знаходити спільну мову з дорослими;
Ваш істеричний крик може настільки сильно налякати дитину, що він почне заїкатися. Адже підвищення голосу на дитину діє трохи інакше, ніж на дорослого. Це не тільки дає йому зрозуміти, що той щось робить не так, але і дуже лякає;
Крики батьків, які викликають у дитини почуття страху, змусять малюка ховати від вас прояв своїх емоцій. В результаті чого, в дорослому житті це може спровокувати різку агресію і невиправдану жорстокість;
На дітей в присутності дітей кричати не можна ще й тому, що в цьому віці Вашу манеру поведінки вони вбирають як губка. А коли виростуть, вони таким чином будуть себе вести з вами й іншими людьми.
З вищезазначених причин можна легко зробити наступний висновок: якщо ви бажаєте своїм дітям здоров’я і щасливої долі, постарайтеся трохи стримувати свої емоції, і не підвищувати голос на своїх чад.
Пам’ятайте — важливо не тільки не підвищувати голос на дитину, але і Ваше подальше поведінку, якщо Ви все-таки це зробили. Найчастіше, мама, після того як накричала на малюка, холодна з ним протягом декількох хвилин. А це категорично неправильно, оскільки саме в цей момент дитина дуже сильно потребує вашої підтримки і ласки.
Якщо ви підвищили голос на дитину, психологи рекомендують діяти наступним чином:
Якщо ви зірвалися на малюка, накричали на нього, візьміть його на руки, постарайтеся заспокоїти ніжними словами і ласкавим погладжуванням по спині;
Якщо ви були неправі, обов’язково визнайте свою провину, скажіть, що не хотіли цього робити, і так більше робити не будете;
Якщо неправий був дитина, то будьте досить обережні з ласками, надалі малюк може почати цим користуватися;
Накричав на дитину за справу, спробуйте не виявляти зайвих пестощів, адже малюк повинен усвідомити свою провину, що б в майбутньому так не чинити;
А в ситуаціях, коли ви просто не можете стриматися, щоб не підвищити голос, необхідний індивідуальний підхід. У таких ситуаціях досвідчені мами радять користуватися мімікою. Наприклад, якщо малюк щось накоїв», зробіть засмучене обличчя, нахмурьте брови і поясніть йому, що так робити не можна. Так ви збережете нервову систему дитини і зможете стримати свої негативні емоції;
Щоб рідше підвищувати голос дитини, постарайтеся більше часу проводити з ним. Таким чином, ваша з ним зв’язок буде посилюватися, й улюблене чадо буде вас більше слухати;
Якщо ви нічого не можете з собою вдіяти, то замість криків використовуйте крики тварин: погавкайте, порычите, прокукарекайте і т. д. Це особливо допомагає в тих випадках, коли причиною підвищення голосу, є саме ви. Кілька разів похрюкав при людях, у вас більше не виникне бажання кричати на дитину.
У своєму прагненні бути ідеальною мамою, ласкавою, терпимою та з врівноваженим характером, не забувайте і про себе. У своєму розкладі, виділіть час і для себе. Адже брак уваги та інших потреб, провокує невроз, в результаті чого ви починаєте зриватися не тільки на дітей, але і на інших членів сім’ї.
Деякі діти погано сплять, якщо на них часто кричать дорослі.
