14-річна українська тенісистка Марта Костюк прокоментувала свою перемогу на юніорському Australian Open.
– Марта, як це – відчувати себе чемпіонкою турніру Великого Шолома?
– Насправді, я була рада, коли вчора виграла у півфіналі. Може, якщо б у мене не було з собою телефону, і я не бачила привітань з усього світу, можливо, була б рада більше.
– Торік у січні ти виграла турнір до 14 років Les Petits As у Франції. Сьогодні ти стала переможницею юніорського Australian Open. Це хороший прогрес з твого боку. Що відбулося за ці 12 місяців?
– Навіть не знаю. Я серйозно поліпшила свій рівень гри, і я це відчуваю. Можливо, самий прогресивний період був у травні, коли Іван Любічіч – прим. БТУ), запросив мене тренуватися в Монте-Карло на десять днів. Після цього я виграла турнір другої категорії. Після цього, думаю, я покращила свою подачу і почала більше тренуватися. Потім я підписала контракт з Іваном і стала займатися в Каннах, Києві, загалом, скрізь. Це здорово.
– Де я тренуюся? Зазвичай на турнірах. Буває, приїжджаю в Київ на один-два тижні два разу в рік. У Каннах, але не так часто.
– Що зробив для мене Іван? Дуже багато. Він дав мені багато досвіду. Він допомагає мені, коли мені потрібна допомога. Іван мене дуже добре знає. Він сказав, що буде приходити на мої матчі і підтримувати мене. Якщо мені щось знадобиться, я можу в нього запитати. Він щодня був присутній на моїх іграх.
Також тут зі мною моя мама, вона ж і мій тренер. Коли я граю на великих турнірах, вона завжди зі мною. До речі, нарешті сьогодні я зустріла Роджера Федерера. Він мене привітав з перемогою. Я сфотографувалася з ним, тому досі не можу заспокоїтися.
– Марта, можеш розповісти про сьогоднішній зустрічі?
– Я виграла перший сет, але він був дуже завзятий. Іноді таке трапляється, коли ти нервуєш. Я вела 5:2, у мене було чотири сетболи, і я змогла виграти лише після 6:5. У другому сеті, мабуть, у неї було більше концентрації, ніж у мене. Вона вела гру.
Коли ми почали другий сет, я стала думати, що я майже виграла. І це мені не допомогло. При якому рахунку? Коли вона вела 1:0, а потім ми грали 12 хвилин один гейм, але я все-таки його виграла. Але це не було добре, може, було б краще, якщо б я його програла. Але я розслабилася і Ребека виграла п'ять геймів поспіль.
Напевно, коли рахунок був 3:1, я просто перестала грати і була готова до третього сету. Ймовірно, це було добре, що я переждала, а потім почала грати у третій партії.
Моє плече і нога? Ще прес, але ви не можете його побачити. Я просто дуже втомилася. Цілий рік у мене не було відпочинку, і, напевно, тому буде зараз. У нас (юніорів) передсезонна підготовка звичайно в березні, тому що ми граємо на Orange Bowl в грудні. Саме тому у нас немає часу, щоб відпочити.
– Ти сказала, що не маєш постійного місця проживання і подорожуєш. Як йдуть справи з навчанням у школі?
– Я вчуся будинку. Але я ходжу в спеціальну школу в Києві для таких дітей, як я. Я просто роблю домашнє завдання вдома і два рази в рік здаю тести по кожному уроку, так що це не так складно.
– Багато відомих тенісисток в минулому вигравали цей турнір. Чи думаєш ти, що тебе також чекає велике майбутнє?
– Ох, є багато чемпіонів юніорських турнірів Великого Шолома, які і зараз перемагають на дорослих турнірах, а є й такі, кому це не вдається. Тому я не можу сказати точно. Я намагаюся не дивитися на ці результати.
Як я буду святкувати перемогу? Я зміню екран на своєму телефоні. У мене не було на це часу три тижні. І, напевно, піду по магазинах. Мені це подобається. У Мельбурні? Так, тут. Я досі у них не було. Що я буду купувати? Одяг. Ні, я не люблю прикраси. Я все втратила. Мені потрібно що-небудь купити або взагалі нічого, тому це буде одяг.
– Як ти бачиш свій перехід у професійний тур? Скільки років будеш грати на юніорських турнірах?
– У цьому році я планую грати тільки турніри Великого Шолома: Ролан Гаррос, можливо, Вімблдон і US Open. Адже У нас є обмеження на виступи у дорослих турнірах, а у мене залишилося сім або вісім до дня народження, тому я не дуже хочу грати професійні турніри в цей час.
Але і юніорські турніри зараз для мене теж не дуже добре. Коли ви приїжджаєте на турнір, ви зосереджені на перемогу і перемагаєте. Іноді це погано. Ви починаєте забивати голову абсолютно іншим, ви не можете показувати свій теніс, тому що на вас давить думка про перемогу. На цей турнір я приїхала просто показати свою гру, і виграла.
– Ми бачили багато українських прапорів і співаючих вболівальників. Що це для тебе означає?
– Здорово, коли хтось сильно кричить на трибунах, підтримуючи тебе. Я пишаюся цими хлопцями, які прийшли на мій матч. В один день між іграми, я була в одного з них вдома. Вони зробили справжню вечірку в честь мене та ще однієї української тенісистки (Олександри Андрєєвої – прим. БТУ). Це здорово, коли ви приїжджаєте в іншу країну, і там є українці. Ви це відчуваєте. Я дуже цим пишаюся.
Є у мене кумири? Хм, немає. Ніколи і не було. Навіть не знаю, чому. Може бути, я, але хто знає (посміхається).
