Колишній прес-аташе збірної України і екс-депутат від партії "Свобода" Ігор Мірошниченко розповів про свою роботу із Григорієм Суркісом та Олегом Блохіним.
Ви називаєте Суркіса олігархом, але ви чотири роки працювали на нього.
– Про Григорія Суркіса як функціонера я можу сказати лише гарні речі. В політиці я його не підтримував, я йому про це казав. Готовий отримати зараз масу критики, але я вважаю, що Суркіс у ФФУ був на своєму місці. Він прийняв правильне рішення, пішовши з політики. І саме його робота в УЄФА сприяє тому, що наша федерація не опинилася на задвірках.
Нещодавно у нас в колі любителів футболу була розмова про те, що Суркіс наче знищив "Динамо", коли його приватизував. На жаль, сучасний футбол не передбачає іншої моделі, окрім тієї, що ним мають опікуватися заможні люди. В Україні це олігархи, закордоном – офіційні мільйонери. Доля "Динамо" могла би бути такою ж, як у київського ЦСКА.
Зараз ця олігархічна система вбиває наш футбол.
– Треба шукати шляхи до фінансування через меценатів, бізнесменів, крупного капіталу. Звісно, не олігархів, ми з ними намагаємося боротися.
А як вам працювалося з Блохіним, який на той час був депутатом від компартії?
– Він знав, що я ненавиджу комуняк. Але ми з ним ніколи не говорили на політичні теми, я ніколи його не підтримував у політиці. У футболі нам вистачало глузду, щоб мати нормальні стосунки.
Невже так легко вдавалося це розмежовувати?
– На той час я ще не займався політикою, хоча в мене завжди була громадянська позиція. Всі в ФФУ знали, що я бандерівець, в них не було жодних претензій до того, що я розмовляю українською, що маю свою політичну позицію, яка відрізняється від їхньої. Я Суркісу казав, що не підтримую його в СДПУ(о), коли він ще активно займався політикою.
Кажуть, Суркіс був незадоволений вашою участю в помаранчевій революції.
– Ні, він якраз до цього ставився нормально. А от на ICTV, де я був ведучим, мені заборонили з'являтися в ефірі, адже я дуже жорстко конфліктував з Дмитром Кисельовим, нинішнім пропагандистом Путіна. Боялися, що я ефірі спортивних новин почну говорити про політику.
Коли я з'явився у ФФУ, Блохін дуже негативно відреагував на мене. Він побачив мене по телевізору в перших лавах Майдану і сказав, що це неприйнятно. Після того, як він декілька разів не підняв трубку, я написав відкритого листа Суркісу і сказав, що завжди був націоналістом, підтримую революцію, але у футболі мій вибір ви знаєте. Суркіс мене викликав і сказав: "Слухай, я взагалі не маю жодних претензій до твоїх політичних вподобань. В спорті ми робимо спільну справу". Після цього Блохін до мене зовсім змінив ставлення, побачив, що Суркіс мене підтримує і що з бандерівцями теж можна спілкуватися.
Який Блохін в роботі?
– Це людина суперечлива. З одного боку, це – легенда. Але як людина, він має дуже важкий характер. Тому спочатку мені було дуже складно. Я не звик, коли людина без причини може почати всіх обкладати жорсткими словами. Можливо, у футбольному колі це було прийнятне, але для мене – ні. Тому я звернувся до нього: "Якщо у вас є претензії по моїй роботі, я готовий їх конструктивно вирішувати. Якщо у вас просто емоції, то проявляйте їх на комусь іншому".
Після цього він змінився, не допускав у спілкуванні зі мною матюків – зрозумів, що я прийшов виконувати свою роботу, а не бігати за ним підносити стільця. Блохін ставиться до людини так, як людина дозволяє до себе ставитися. Якщо масажисти чи тренери дозволяли себе посилати, то він це робив. Коли хтось мав почуття гідності і міг заперечити, він прислухався.
Блохін – дуже емоційний, але за рахунок цього, на мій погляд, збірна тоді й добилася результату. Його, з одного боку, боялися, з іншого – розуміли, що він живе на полі. Він і в політику потрапив, на мій погляд, випадково. Політики часто використовують відомих людей, аби підвищити свій рейтинг. Я прийшов в політику, бо це був свідомий вибір, а для Блохіна робота в парламенті була обтяжливою. Його імідж використали комуністи.
