Найбільш приголомшливо не те, що Україна не зіграє у 1/8 фіналу Євро-2016. Врешті-решт було зрозуміло, що шанси Польщі на підсумкове друге місце вищі, бо там футбол розвивається правильно. Тому сподівалися, що якось "проліземо" через третє.
А на душі кепсько, бо збірній Україні належить на турнірі зіграти ще один матч, а це уже не наше Євро. Тверде і непорушне четверте місце після двох турів, куди нас відправили не стільки чемпіони світу, скільки потенційний аутсайдер групи – це найсуворіший вирок нашому футболу, методам його керівників та організації справи.
ЧОМУ МИ ПРОВАЛИЛИСЯ?
Майстерність та психологія футболістів не відповідають рівню турніру
Ми поїхали на Євро з гравцями української прем'єр-ліги. Навіть кілька років тому, коли рівень нашого чемпіонату був вищим, цього бракувало, аби успішно зіграти на Євро-2012 чи вийти на Кубок світу. Зараз УПЛ впала настільки, що навіть не може забезпечити своїх учасників потрібною кількістю матчів. Що уже говорити про їхній зміст?
Відповідно – футболісти Фоменка не мають навичок, які допомогли б їм правильно підготуватися до щільного ігрового графіку. А іншого у міжнародних турнірах не буває.
Вкотре повторюємо: збірна досягатиме успіхів тільки тоді, коли її провідні футболісти приїжджатимуть не з "Динамо" чи "Шахтаря", а бодай "Севільї", при цьому не сидячи там на лаві запасних.
Тому наївно було розраховувати, що наші учора "гризтимуть" траву і перевершать суперника в характері. Суперника з олдскульного футболу, який змалечку навчений грати за межею сил, не розберещеного великими контрактами і інстаграмами.
Відсутність досвіду у тренерського штабу
Після такої поразки Фоменко нині відкритий для критичних стріл. Але загалом за 3,5 роки на посаді він відпрацював професійно і витиснув з себе все, що міг. Можливо, навіть більше. Інакше Україна не перегорнула б ситуацію у відборі на Кубок світу-2014 і не пройшла Словенію у плей-оф, коли тиск з огляду на підсумкове третє місце в групі і невміння грати цей самий плей-оф, був неймовірний.
У фінальній частині Михайлу Івановичу також бракувало досвіду. Йому 67, але він та штаб не знали, що таке Євро. І ніхто з наших тренерів не знає. Тому або на відбір до Кубку світу-2018 Україну поведе представник іноземної тренерської школи (не обов'язково іменитий – приклад "Шахтаря" із заміною Луческу на Фонсеку під носом. – ред.), або Андрій Миколайович – найімовірніший наступний тренер збірної візьме собі зарубіжних помічників.
І щоб закрити тему Фоменка: безумовно, у грі проти Північної Ірландії треба було різкіше робити рухи і щодо стартового складу, і щодо замін. Не повторювати помилки Блохіна на Євро-2012, коли переможний для Швеції склад вийшов на Францію. Не чинити як росіянин Слуцький, а брати приклад з Дешама, який не побоявся посадити Грізманна і Погба. Врешті-решт, північноірландський тренер О'Ніл показав, як керує грою. Змінив півскладу, обійшовся без найкращого бомбардира Лафферті і святкує.
Конкретніше: допоміг би Ротань, зросла б якість передач. Нелогічна поява Коваленка, бо вільних зон Північна Ірландія апріорі давала менше, ніж Німеччина, і пресинг у цій грі мав би інший відтінок. Очевидно, по ходу гри треба було переходити на схему з двома форвардами. І не змінювати Селезньова, який додав у другому таймі.
А так – нам бракувало балансу. Уся сила – на флангах. Блокуєш Ярмоленка та Коноплянку – впораєшся зі збірною України. Бо центральні півзахисники провисають. Ті півзахисники, які так багато давали надії ще рік-два тому і змушували думати чи розпорядиться Фоменко закладеним у них потенціалом. Ігри "Динамо" цього року показали, що з Рибалки, Сидорчука та Гармаша витискати нині просто нічого. І це не провина, а біда Фоменка. А біда тренера збірної – наша спільна.
Стосовно Гусєва. Незрозуміло, що показав Караваєв, аби поїхати на Євро-2016. Але конкретно в матчі з Північною Ірландією за рахунку 0:1, Олег навряд чи допоміг. Його нинішня форма допоможе стримати дії суперника, правильно зіграти тактично, потримати м'яч. Посилити гру, збільшити темп матчу, що вимагали у таких умовах, це навряд чи.
І нарешті останнє.
Керівники Федерації футболу України мають бути чесними перед уболівальниками. Хід, коли гравців з чемпіонату Росії привезли одразу на збір до Італії, а згодом на Євро – гнучкий, слід визнати. Але треба бути чоловіками і чесно розтлумачити свій вибір. Або ми беремо людей з чемпіонату країни-агресора і пояснюємо причини такого кроку, або ні і теж пояснюємо. Бо національна команда України – це не приватна "лавочка" Андрія Павелка та його оточення.
А збірна у нас одна.
