Якщо ви справжній футбольний уболівальник чи навіть справжній фанат – то ви, звичайно ж, в курсі про існування такої популярної аналітичної передачі, як «Профутбол». Ведучим цього шоу є український футбольний телекоментатор, Заслужений журналіст України – Ігор Циганик. Народився у Львові, закінчив факультет журналістики ЛНУ імені Івана Франка (1997-2002). Згодом проходив практику на Львівському телебаченні та УТ-1. З 2000 по 2002 рік був кореспондентом газети «Експрес». Потім працював на телеканалі УТ-1 кореспондентом спортивного відділу, ведучим програми «Наш футбол». Але більшості з нас Циганик відомий як коментатор телеканалу «Мегаспорт». Зараз всі свої сили та творчій потенціал Ігор віддає вищезгаданій програмі «Профутбол», яка виходить з 2010 року. Особливістю «Профутболу» можна вважати те, що аналітичні сюжети про матчі гармонійно поєднані з аналізом футбольних експертів у студії. Ведучий майстерно «розкручує» шоу, додає родзинку програмі. Матеріали Циганика здебільшого акцентовані на унікальності та ексклюзивності, в кожній програмі є сюжет не присвячений безпосередньо грі, а саме, так званому, «околофутболу».
Ставлення до цього журналіста, як, взагалі-то кажучи, і до всіх представників медіа – неоднозначне. Дехто вважає Циганика віртуозом своєї справи, інші – «пішаком» в руках власників футбольних клубів. Він неодноразово ставав фігурантом справжніх спортивних баталій. Яскрава сутичка, яка продовжується й дотепер, розгорілася між Цигаником та генеральним директором донецького «Шахтаря», Палкіним, ще в 2012 році. Ігор мав необережність в одному з прямих ефірів поставити під сумнів досягнення Луческу (головного тренера ФК «Шахтар»). Відповідь була негайною: «Циганик перетворився на посміховисько. Мова йде про звичайне хамство, яке взагалі властиве істеричному персонажу з каналу «2+2». Просто на цей раз Циганик перейшов усі межі: професійні, етичні, людські. Весь цинізм полягав у тому, що він намагався повчати Луческу, як той повинен себе вести. Ви знаєте, Містер (так ми завжди шанобливо називали нашого тренера і будемо називати надалі) зробив для українського футболу значно більше, ніж Циганик. Можливо, для ведучого «Профутболу» це не аргумент, у футболі-то він розбирається слабо… його некомпетентна думка мало кого цікавить, тому, я навіть не знаю, чи варто просити його вибачитися в прямому ефірі…»
Проте, «Шахтар» не єдиний клуб, з яким в Циганика, склалися не дуже добрі відносини. Керівництвосімферопольської «Таврії» також декілька разів піднімало питання про публічне вибачення ведучого за сказані «нісенітниці». Останній гучний скандал стався в вересні, цього року, коли Циганик неоднозначно висловлювався під час коментування матчу «Таврія» – «Металург» (Запоріжжя).Олександр Бойцан, генеральний директор СК «Таврія»: «Телеведучий висловив сумнів у дотриманні учасниками цієї зустрічі принципу чесної гри. Керівництво «Таврії» переконане, що подібні репліки працівників телебачення не прикрашають велику футбольну сім'ю України і не сприяють отриманню достовірної, аргументованої, об'єктивної інформації. Це вже не перший випадок, щонайменше, дивних слів Ігоря Циганика. Ми впевнені, що своїми словами телеведучий поставив під сумнів колосальну роботу не лише команд, а й всіх служб, що забезпечують організацію і проведення матчу. Ми просимо Ігоря Циганика або аргументувати свої слова, або принести вибачення всій спортивної громадськості України».
На жаль, як в першому, так і в другому випадку Ігор Циганик не зміг (або не схотів) чітко окреслити свою позицію і просто двічі повторив вже добре відому всім фірмову фразу: «Вибачення в ефірі – не наша форма». Тож, як бачимо, зберегти компетентність в такій специфічній галузі як футбольна журналістика дуже і дуже непросто. Футбол – гра мільйонів. Її люблять у багатьох країнах. Футболісти та тренери, судді та вболівальники, співробітники клубів і люди, які організовують та забезпечують проведення матчів – черпають інформацію про зустрічі від журналістів та коментаторів. Саме тому позиція журналіста на телебаченні повинна бути об'єктивною, виваженою і аргументованою.
