Коли захочеться позаздрити спорстменам, які досягли великих успіхів, згадайте про Оксану Мастерс. Американська мрія, кажете? Попелюшка, кажете? Напевно, багато хто вважає, що американська мрія – це коли тобі пощастило. Попелюшці, вважають багато шанувальників казки, теж пощастило зустріти принца. Якщо це так, то називати нашу героїню Попелюшкою не варто. Їй справді пощастило – але скільки за цією американською мрією стоїть роботи, відваги, злості, упертості, віри у себе – і скільки болю?
Корупція.Спорт з посиланням на xsport.ua розвовідає неймовірну історію. Її звуть Оксана Олександрівна Бондарчук – точніше, звали так при народженні і перші 7 років життя. Ці сім років вона провела в інтернаті для інвалідів. Оксана народилася в українському місті Хмельницькому. Батьки відмовилися від дівчинки ще в пологовому будинку, побачивши у немовляти страшні деформації на руках і ногах, пов'язані, як потім говорили лікарі, з впливом радіації – йшов якраз 1989 рік. Сильно лякати не хочеться – достатньо буде сказати про шесть пальців на ногах, про перетинки між пальцями, і про відсутність великих пальців на руках – хоча пальців на руках було по п'ять…
Оксані пощастило, як небагатьом її товаришам по нещастю в інтернаті – її усиновив логопед з Баффало Гей Мастерз, і в 1997 році вона переїхала в США. Що пережила дівчинка за перші сім років – цього точно розповідати не будемо. Це страшніше пальців з перетинками …
Але до раю було ще далеко. У вісім років болі в ногах посилилися настільки, що довелося ампуторівать ліву ногу, а в 13 років праву. Крім того, їй було потрібно хірургічне втручання, щоб нормально функціонували кисті рук.
І потім почався шлях наверх. Оксана – тепер під прізвищем Мастерс – зайнялася адаптивним веслуванням для людей з порушеннями опорно-рухового апарату. У 2008 році адаптивну греблю ввели в програму Паралімпійських Ігор. У 2010 українка з американським паспортом встановила світовий рекорд на гребному тренажері у своєму класі інвалідності, а в 2012 в Лондоні разом з партнером – колишнім морпех Робом Джонсом, які втратили обидві ноги через вибух міни в Афганістані, видобула бронзу. Це була перша американська нагорода в цьому виді спорту.
Після Лондона прийшла слава. Її історія була переказана і показана багато разів – як і багато подібні історії "попелюшок". Але тільки Оксана наважилася на фотосесію в SportsIllustrated, яка викликала фурор. А для дівчини це була звичайна в її житті сміливість – тепер сміливість показати, що люди з ограніченниемі можливостями можуть бути також красиві, як і ті, хто вважає себе здоровим і "як всі".
Але цьому Оксана Мастерс не заспокоїлася – вона встала на лижі. Точніше, села на спеціальні лижі для ампутантів, на яких виступають на чемпіонатах світу та Паралімпійських Іграх. У Сочі-2014 екс-українка виступала і в лижах, і в біатлоні, а виграла срібло на лижній дистанції 12,5 км. Поступилася, до речі, нашій Людмилі Павленко – тієї самої, яка стала головною героїнею церемонії закриття Ігор.
Коли будете наступного разу заздрити комусь, котрий досяг великих успіхів у спорті, згадайте цю дівчину. Може, відразу перехочется заздрити …
