Маск Хорошун – український чемпіон по стрільбі з лука 2014 року. Хлопець 7 років займається цим видом спорту. На даний момент йому лише 19. Стверджує, що життя без спорту неможливе, адже саме спорт виховує у нас бажання за щось боротись і ніколи не варто недооцінювати людей. Також радить побільше їсти білків та вітамінів і менше вживати алкоголю перед змаганнями (а після змагань гуляй душа, лиш не забудьте про тренування).
Корупція: Ти тренуєшся вже 7 років, тож вислови свою думку про спорт.
Максим: В основному – це класно, це саморозвиток. Ти розвиваєш себе, розвиваєш тіло, внутрішній світ. Це сильно впливає на стан душі, тому що коли віддаєшся цьому повністю, ти починаєш любити цю справу і жити без цього вже просто не можеш.
К: Стрільба – це була ініціатива батьків чи більше твоя? Чи ти взагалі думав податись у бальники, а батьки сказали «тема закрита, ти будеш лучником»?
М: Ні, взагалі спорт мені завжди подобався. Бальником точно не хотів бути, вони мені не подобаються. А серйозно, то я спочатку взагалі хотів займатися настільним тенісом. У нас на вулиці як поставили столик, то ми зі старшими ходили грати. Нам весь час дошки з тих столиків забирали, вони десь пропадали, але ми потім свою випиляли і ховали її. З батьками вирішили подзвонити, запитати чи візьмуть нас на секцію, а нам відмовили, говорячи, що там набір до 10 років. Дали номер телефону на секцію стрільби з лука, сказали: «Спробуйте, може вам сподобається». Ми і подзвонили, під’їхали з татом. Так і почав займатися. Спочатку воно все дивно виглядало, дали резинку розтягувати, а не лук. Перше був дуже здивований, типу шо за брєд? Прийшов на стрільбу з лука, а мені дали резинку і сказали розтягувати. А потім почалися нормальні тренування з луком. Просто всі приходять і хочуть зразу все, дайте мені лук і я буду стріляти! А тут я прийшов, а мені резинку дали(сміється). Почав ходити, займатися. Перший місяць походив, потім якось бажання відпало, цікавості не було…потім я цілий рік промахав, мені не хотілось займатись, я зараз про це дуже шкодую і розумію, що зробив даремно. Та що є, те є.. Потім знову почав займатися. Знову починав усе заново, знову ж та резинка, але після того, я вже тренувань так багато не пропускаю. Були часи, коли зі мною стрільбою займались однокласники, але ходили вони тиждень від сили і все. Були моменти, коли ми мали йти разом, а вони не хотіли. В той момент вже і сам не хочеш. Але з того я зробив висновок, що я не повинен бути ні від кого залежним, стріляти за мене ніхто не буде, це буду робити лише я сам, тож і думати за тренування маю сам, не залежно від того йдуть мої друзі чи ні. І добиватись чогось буду також я сам, а не хтось за мене це робитиме. І потрібно це перш за все лише мені, і з того часу я почав ходити кожен день і зараз воно дало своє, з’явився певний результат. Я ним задоволений.
К: Розкажи за Всеукраїнський чемпіонат, де ти здобув перемогу.
М: Це було рік тому, минулої зими. На кубок я попав лише тому, що тренер поставив їхати на змагання. Було дуже багато суперників, але мій тренер сказав, що оскільки я був на змаганнях по області, то хай вже я буду на всеукраїнських. Ну і ось, кубок! Поприїжджало багато моїх друзів з інших областей (лучна братія, так сказати).Після стрільби пішли, посиділи, поділились враженнями. Насправді це були дорослі змагання. Ніхто не очікував, що їх виграє хтось із юніорів, але так воно сталося. Ну після того, як пройшло два дні стрільби, утворився рейтинг – хто на якому місці, як себе показав і вже з тим почали робити таблиці, по яких вже проводили спаринги, так звані дуелі або стички. В перший день цих дуелей я стріляв зі своїм другом з Одеси. Я у нього виграв, він просто трохи перенервував, а я валив і все. Друзі друзями, але коли ти стоїш на цьому рубежі, там є тільки ти, стріла і мішень, в яку ти мусиш попасти. Все. Наступний спаринг я стріляв з хлопцем, що тренується на СКА, це був дуже сильну суперник, зараз в нього спад пішов, бо не завжди стріляти класно. У кожного підйому є свій спад і у кожного це відбувається по-різному. Хтось місяць після виграшу має спад, а потім знову починає стріляти, стріляти і ще раз стріляти, а у когось роки проходять. Як це було у мене, наприклад. Ось я виграв на змаганнях і пішов спад. Ось зараз намагаюсь знову ввійти в колію. Впродовж року я призових місць здобути не міг, не вдавалось і все. А у того хлопця я також виграв, стрілялись ми з ним довго, але перемога була за мною. Коли я отримав вже кубок у кінці змагань, було дуже приємно почути від нього «Видно не даремно я тобі тоді на дуелі програв». Після того, я – юніор, стрілявся з дорослим. В кінці ми дійшли до перестрілки, по одній стрілі в одну мішень. У таких ситуаціях ти розумієш, що маєш вийти і зробити вистріл першим, бо якщо ти другий, то переживатимеш, що вистрелиш гірше за того, хто був перед тобою. І тут я вийшов стріляти і зжався. А той розслаблений вийшов, вистрілив у десятку зліва і зійшов, стоїть чекає, поки вистрілю я. А я стою і пижуся, пижуся, я ж то краєм ока побачив, що він попав в десятку, і починається паніка. І тут я стріляю… В мене круглі очі, я попав!!! Бо з тим вистрілом, який в мене був, я би мав попасти у шестірку, а я попав чітко у десятку. Не у десятку зліва чи справа, а чітко по центру. В мене тоді був такий шок. Ахаха, о це відчуття, коли ти вибив 10, о да дєтка, я тігр, я це зробив (сміється). Насправді це випадково вдалось, до мене в той момент удача нарешті повернулась обличчям, а не її улюбленим місцем. Після того до мене підійшов тренер і запропонував поспорити, що якщо я доходжу до фіналу, то він купить мені колчан(невелика сумочка для складання стріл), його мені звичайно ніхто не купив, але азарт в той момент у мене був. Ну наступний спаринг у мене був з чуваком з Сум, з юніором. В нього я теж виграв і попав в фінал, а він стріляв за 3 місце. Ось я дійшов до дуелі за 1 місце. Ох, як же я переживав. Руки трусились, ходив, намагався себе заспокоїти, а воно не вдавалося. Я вийшов на рубіж і розумів, що в ціль не попаду, бо руки трусяться, стріла не попаде. Змагався я тоді з Львівським дорослим, здається. Точно не пам’ятаю. Але стрілялись ми з ним довго. В нас у першій серії вийшла нічия, 1:1. Наступну серію він виграв, було 3:1, ще наступну я зрівняв, вийшло 3:3, наступну виграв, 5:3, і в останній серії нам дали 3 вистріли. Ми набрали обоє 28 балів. Але враховуючи, що до того у мене було 5, а у нього 3, ці бали добавились і я випередив його на 2 очки. Так я здобув перемогу. Мене тоді ще підтримували друзі, було моїх 2 найкращих друга, завдяки їхній підтримці мені було трохи легше стріляти. Нерви були на межі. Тоді не виходило навіть спокійно постояти і повдихати аромати амброзії, так кажучи. Трусило страшенно.
К: Які були емоції, коли тобі вручали кубок?
М: Чесно?Не вірилось. Коли давали той кубок, я вже не відчував, що виграв. Тобто сам пік, епогей того, що я виграв, був в той момент, коли я вистрілив востаннє. От цей постріл був вирішальним і в той момент я просто розумів, що все, я його зробив. Тоді був найбільший кайф. А нагородження, той кубок і хлопання по плечу типу «молодець, ти виграв» вже якось не сприймалось. Було таке відчуття « ой дякую, дякую, а що я такого зробив?» і просто гарно всім посміхаєшся. От це відчуття на п’єдесталі абсолютно не те, ніж коли ти на самому рубежі.
К: Як на тебе впливає графік тренувань?
М: Тренування в мене з понеділка по п’ятницю, щодня, і періодично в суботу. І я кожного дня ходжу на тренування. Просто наганяти фізичну форму мало, потрібно ще також стріляти, тому що потім забуваєш це все.
К: Як спорт вплинув на формування твої особистості? Чи вплинув він на зміну характеру і т.д.
М: Я не можу сказати, що до того я був якимось гопніком, який до всіх домахувався і нікого не поважав, але звичайно стрільба навчила і брати себе в руки, добити справу до кінця, додало життєвої закалки, навчило, що ніколи не треба недооцінювати людей. Яким би ти шикарним не був, а все одно обставини скластись можуть так, що навіть якомусь найгіршому лучнику ти можеш програти. Потім ти думаєш «я говорив який він нездара, а сам в нього програв». Зі своїх слів сам же тим нездарою і став. Як каже мій тренер, «стрільба з лука – не шахи, тут треба думати».
К: Чи була у тебе думка покинути спорт?
М: Знаєш, зважаючи на те, скільки часу я приділив цьому виду спорту, вже шкода покину це. Бачив я досить людей, які свого часу це все закинули, і зараз приходять, коли їм 40 років, просять повернутися, а їх брати ніхто не хоче, тому що багато втрачено… Треба займатись цим усе життя.
К: Ти боїшся того, що ти зараз закинеш, а потім передумаєш, але тебе вже ніхто не візьме?
М: Не те, що боюся, просто шкода, що стільки часу відбути в спорті. Ну нє, потім буде шкода. Багато хто говорив, що то не моє. Ні! Це мій вибір, моє життя. Що хочу, те і роблю, а я хочу цим займатися, тож я їх не слухаю і йду до своєї мети.
К: Закінчився 2014 рік, ти виграв кубок, рік можна вважати вдалим. Які у тебе плани на 2015 у плані спорту?
М: Сподіваюся, що вдасться попасти на міжнародні змагання. Наприклад, в Америку. Щоб туди потрапити, треба тренуватись, як дурний. Хочеться в збірну попасти, я був в кандидатах до збірної, але не власне у збірній, тож я маю до чого прагнути, маю ціль і буду пахати, пахати і ще раз пахати.
К: Чи людина спорту може мати якісь шкідливі звички?
М: Кожен спортсмен може мати шкідливу звичку. До прикладу, куріння. Лучники, з тих, кого я знаю, курять всі. Це звичайно не є добре, впливає на здоров’я. Воно не заважає сильно, але шкідливо. Стрілок має бути витривалим, а через куріння витривалість пропадає, з’являється задишка, втома. Щодо алкоголю, то…чому би й ні, але виключно після змагань. Багато хто любить випити під час змагань. Неправильно. Потім на наступний день з будуна так не весело стріляти.
К: Ти таке практикував?
М: Так, у мене було таке один раз. Після цього я кажу, що такого робити не треба! Якщо ти приїхав на змагання, ти маєш нормально харчуватись, висипатись і робити те, заради чого ти туди приїхав. Тобі не мають заважати якісь інші зовнішні фактори. Ти приїхав змагатись і повинен виграти (або програти), а після змагань вже роби, що хочеш, хоть на цілий тиждень в запой йди, але тренуватись через тиждень все одно доведеться.
К: Чи відчуваєш ти якусь різницю у своєму здоров’ї, коли ти довгий час не тренуєшся, а потім знову берешся за спорт?
М: Звичайно, потім дуже важко влитись. Ти починаєш знову з тої самої резинки, знову наганяєш фізичну форму, щоб втримати лук, а в мене він гружений дуже сильно.
К: Скільки приблизно важить твій лук?
М: Вага його розтяжки 19, 700 кг.
К: Огого, як ти його втримуєш?
М:Час пострілу займає 5-6 секунд, це не важко, якщо ти у нормальній фізичній формі.
К: Багато спортсменів приймають стероїди. Чи підтримуєш ти це, чи ні?
М: Особисто я категорично проти цього, тому що це одна суцільна хімія. Вона гробить наш організм. Таке поняття як курс, коли ти місяць ходиш в зал, приймаєш стероїди і качаєшся, а потім певний період часу чистишся від курсу і всієї тої прийнятої тобою хімії, однаково здоров’я гробиться. Взяти до прикладу бодібілдерів або, як я їх називаю, «бодідебілдери». Вони їдять хімію, вони дуже великі, в них прокачаний кожен м’яз, рельєф, все виглядає круто, але тим не менше це хімка. Зробиш будь-яку помилку і ти злиєш все. Весь курс йде до одного місця, вибачте за безпардонність. От Шварцнегер. Він 14 років їв хімію і зараз у нього проблеми з серцем. Так, він ходить в зал, підтримує форму, але це не міняє тих проблем зі здоров’ям, які він зараз має. Я категорично проти того. Якщо ви справді хочете якось виглядати качком, то їжте 5-6 разів на день. Можете більше, то їжте більше, набирайте масу і качайтесь. Зараз в неті є море рецептів до коктейлів, які допо-магають набрати масу, їжте білок і т.д. Просто повірте, це буде набагато краще, ніж якщо ви купите пігулки і будете себе травити.
К: Що ти можеш побажати нашим читачам?
М: Міцного здоров’я, тому що якщо є здоров’я то буде і нормальне життя. І міцних горішків!
К: А щодо поради читачам «Цитрини», як застерегтись від хворіння, що робити взимку, щоб не обморозити кінцівки?
М: Займайтесь спортом! Це є правильно!
