«О спорт, ты – жизнь!»
Цей лозунг – один із прикладів світосприйняття радянських людей. Спорт у СРСР – це той яскравий момент, котрим гордо можна похизуватися перед теперішнім життям. І мова йде не лише про звичні нам професійні види спорту, а ще й про звичайну фізичну культуру, якою займався ледь не кожен «Homo Sovieticus». Зараз складно угледіти картину, як у дворі тренуються звичайні юнаки, котрі невдовзі потрапляють у великий спорт. Але на наше здивування, у СРСР це було звичайним явищем.
Займатися професійним спортом у СРСР, не зважаючи на низьку зарплату, у порівнянні з 21 ст. було дуже престижно. Пропаганда спорту займала чільне місце серед інших ідеологій. Важливим фактором розвитку фізичної культури була газетна пропаганда. Згодом мовою спорту заговорило радіо та телебачення. Таку політику безумовно підтримував тодішній режим, адже в такий спосіб, окрім фізично досконалої, духовно багатої «нової людини», влада згодом отримувала людей, підготовлених для високопродуктивної праці, а також загартованих захисників Вітчизни. Це також допомагало підвищити ефективність виробництва шляхом зменшення кількості виробничих травм у працівників, що займалися спортом. Такий перебіг подій, звичайно, не міг не радувати, адже днями у дворі можна було спостерігати за малими дітьми, що брали приклад із свого батька і активно займалися фізичними вправами.
Добре, що розвитку фізично здорових людей сприяла наявність технічно-матеріальної бази. З початку 20 ст. починають створюватись спортивні майданчики, футбольні поля, спортзали. Проводиться програма масового фізичного виховання по всій території СРСР.
Галузь спорту починають фінансувати не лише із державного та профспілкового бюджетів, але й за підтримки різноманітних спортивних організацій. Вже тоді заняття спортом та участь у змаганнях були обов’язковими для учнів загальноосвітніх шкіл, а також у вищих навчальних закладах. Відмова спортсменів від участі у змаганнях викликала обурливу реакцію влади. Такі методи спортивного розвитку, безумовно, почали давати результати, і професійні спортсмени починають займати лідируючі позиції на таких спортивних змаганнях, як: Олімпійські ігри, Чемпіонат Європи з баскетболу, волейболу, біатлону, хокею, Літня Універсіада та інші.
Захопленість спортом у радянські часи переростає у дещо інше, аніж просто гру. Варто сказати, що та система виховала неперевершених майстрів, які завжди претендували на чемпіонство. І. Дерюгін, В. Лобановський, Л. Латиніна, С. Бубка та багато інших видатних людей-чемпіонів завжди виступали на найвищому рівні.
Зараз спостерігаємо, що потрохи ми повертаємося до тих минулих спортивних тенденцій і, не зважаючи на мінімальну підтримку з боку держави, молодь самотужки пропагує здоровий спосіб життя. І звісно, не забувайте про відомий вислів «У здоровому тілі – здоровий дух».
