Президент "Динамо" Ігор Суркіс підбив підсумки сезону, а також висловив свою думку щодо останніх подій зі стану національної збірної України.
– Якщо говорити про сезон в цілому, то він для "Динамо" вийшов, в принципі, неоднозначним. На одній шальці терезів – чемпіонство, плей-офф Ліги чемпіонів через п'ятнадцять років. На іншій шальці терезів – низка поразок від "Шахтаря", ранній виліт з Кубка України. Як ви оціните підсумки сезону?
– Я вважаю, що досягнута найголовніша мета. Тому що якби ми виграли в "Шахтаря" і не стали чемпіонами, то, напевно, тільки цими перемогами себе і втішали б. Але перемоги нестратегічного значення не втішають. А ми виграли чемпіонат, вийшли безпосередньо в Лігу чемпіонів, можемо спокійно готуватися до групового етапу і не чекати на чотири кваліфікаційні матчі.
Тим більше, що наша збірна грає на чемпіонаті Європи, де є провідні наші футболісти. Крім того, там же Драгович з Відою. І готуватися до кваліфікації без сімох гравців – це був би великий головний біль. Зібрати, підготувати, щоб всі були в однакових кондиціях. А так поступово, плавно ми увійдемо в сезон. Дасть Бог, усі повернуться здоровими, і нехай всі пройдуть якнайдалі. Але вони повернуться в клуб і включаться в боротьбу за потрапляння до складу і за рішення завдань, поставлених перед командою. А завдання ці будуть не менш серйозними, ніж ті, які стояли в попередньому сезоні.
– Якщо говорити про чемпіонат в цілому, то він напевно найунікальніший в історії України?
– Ми не можемо відокремлювати чемпіонат від ситуації в країні. А ситуація ця унікальна! Ніхто не міг передбачити, що з нашим найближчим сусідом буде таке протистояння, що будуть гинути молоді хлопці, в тому числі й наші "ультрас". Тому слава Богу, що цей чемпіонат взагалі відбувся, і дай Бог, щоб наступний пройшов, хоча б не гірше за цей. Але ми повинні пережити цей складний кризовий час і зберегти футбол – чи не єдину віддушину для вболівальників, яка є на сьогоднішній день в країні. І спробувати зберегти хоч якийсь рівень нашого чемпіонату, який ми будували протягом двадцяти років. Хоча цей рівень і звалився, можна сказати, протягом одного-двох сезонів.
– Не можу не запитати вас про події кінцівки матчу "Шахтар" – "Динамо". Начебто вже все сказано і забуте, але у вболівальників одне питання залишилося. Я говорю про "експерта", який дозволив собі образити гравця "Динамо". Жодних вибачень ні від нього, ні від телеканалу не було. А "експерт" цей продовжує з'являтися в ефірі! Як ви збираєтеся реагувати на це?
– Ви побачите найближчим часом, як ми будемо спілкуватися з цим каналом. Я вважаю, що Ярмоленко і ті футболісти, які спровокували бійку на футбольному полі, однозначно були неправі. Ярмоленко вдарив Степаненка, цього бути не повинно, але й Кучер не може завдавати прямого боксерского удару в голову. Хоча і його теж можна зрозуміти, він захищав свого товариша. Поводитися треба в рамках закону, як в повсякденному житті, так і в футболі. І наші хлопці це усвідомили. І я впевнений, що хлопці з "Шахтаря" – теж. Все – ланки одного ланцюга. Я не захищаю в цій ситуації жодного з футболістів, усі вчинили неправильно і сподіваюся, що всі це розуміють. Зараз я дивлюся, який мікроклімат у збірній був в грі з Румунією. Слава Богу, все в порядку!
А людина, про яку ви говорите, яка образила Ярмоленка, – він апріорі не може цього робити. Він себе позиціонує інтелігентною людиною, яка все знає… Розумієте, для мене експерти – це люди, які чогось досягли у футболі. Грали в футбол на високому рівні, наприклад, як той же Йожеф Йожефович Сабо, який працює на цьому ж каналі. Він коли говорить, то розуміє, що він говорить. А коли людина в будь-якій ситуації все крутить в один бік – це огидно. І це все вболівальники розуміють! Живе в Києві, нічого не добився, я не чув, яким він був футболістом або ще кимось. І замість того, щоб правильно оцінити ситуацію, примирити її, розуміючи, що все це були емоції, – ображає футболіста № 1 в Україні. Який через тиждень буде вести вперед нашу збірну на Євро. А ця людина буде міркувати, як хто зіграв…
Сьогодні, перед Євро, я вважаю, треба всіляко допомагати хлопцям зібратися в єдиний кулак, щоб вони виступили гідно. А не так "критикувати". Ти піди візьми збірну, покажи, що ти чогось досяг!
Ось я думаю, був би живий Валерій Васильович Лобановський і, припустимо, став би він експертом. Так усі б з відкритими ротами слухали б! Тому що ця людина чогось в житті досягла. А в нас інше: людина робить з себе незрозуміло що і просто працює язиком.
Там і ще один "експерт" є, який дозволяє собі подібні речі. Футболістом він був хорошим, так, але ж він пропив усю свою кар'єру. Він тільки в одному прав: його кішки дійсно краще розбираються в футболі, ніж він.
– Закриємо цю сторінку і повернемося до "Динамо". Що особисто вам найбільше сподобалося в грі команди в Лізі чемпіонів?
– Мені сподобалося, що ніхто не боявся. Після того як ми три роки там взагалі не грали, вийти з підгрупи – це дорогого коштує. Якщо пам'ятаєте, перший матч ми грали навіть без Ярмоленка, без нашого лідера. І по ходу матчу вигравали, потім зрівняли рахунок. Цією нічиєю ми заклали впевненість команди, цілісного колективу, в якому один за всіх і всі за одного.
Але говорити, що ми виступили прямо супер, я б не став, у нас є куди рости. Але ми вийшли з групи, це потрібно оцінити по достоїнству. Після зимової перерви зробили все можливе, щоб пройти "Манчестер Сіті", який, до речі, лише в півфіналі поступився майбутньому володарю Кубка – "Реалу". Значить, ми програли не найслабшій команді.
Але потрібно прагнути до більшого, рости. На сьогоднішній день, якщо відкинути емоції і порівняти чемпіонати, то де "Манчестер Сіті" і де ми? Давайте називати речі своїми іменами. До них із задоволенням йдуть найкращі гравці з усього світу. Ну, і фінанси теж мають велике значення. Ми ж сьогодні затиснуті в рамках фінансового фейр-плей. Які там статті доходів? Продаж атрибутики, телебачення, спортивні бонуси. В Англії кожен матч це гроші в скарбничку клубу, у нас, на жаль, цього немає. Ми живемо в тих рамках і можливостях, які є в українського футболу.
– Ви взагалі вірили, що "Динамо" може пройти цю команду?
– Знаєте, коли грає "Динамо" Київ, я завжди вірю, до фінального свистка. Якщо вірити майже нема в що – вірю в диво. Я не можу по іншому! У футболі бувають нічим не з'ясовні речі. Збірна Греції виграла чемпіонат Європи в 2004-му. Ми в 1999-му, коли в нашій країні була не найсприятливіша економічна ситуація, доходили до півфіналу. З Великим Тренером. І великою командою. За крок були від фіналу. Тому я вірю! Все може бути. Але треба виходити на футбольне поле єдиним колективом, боротися з першої до останньої хвилини. І навіть якщо у противника майстерність вища, компенсувати це шаленою самовіддачею. І розуміти, що сьогодні вболівальники України потребують перемоги, можливо, більше, ніж уболівальники Англії або Італії. Це треба пам'ятати завжди. І грати не тільки за гроші, а для свого вболівальника – душею і серцем. Тоді будуть великі перемоги.
– А для вас як вболівальника не було такої дилеми: плей-оф Ліги чемпіонів і майже напевно виліт, або Ліга Європи, де в плей-оф були шанси дійти набагато далі?
– Знаєте, складно вибрати. Чесно кажучи, в плей-оф Ліги чемпіонів відкидаєш все думки. Але я скажу так: ніхто не буде пам'ятати, що "Шахтар" дійшов до півфіналу Ліги Європи, але й точно так само ніхто скоро не буде пам'ятати, що "Динамо" вийшло з групи Ліги чемпіонів. Завжди будуть пам'ятати, що "Динамо" в 75-му і в 86-му завоювало два Кубки Кубків, а "Шахтар" в 2009-му – останній Кубок УЄФА. Все інше – це лише приємні тези для таких ось інтерв'ю.
Ви правильно помітили на початку, що "Динамо" вибуло з Кубка України. "Динамо" по визначенню має відігравати в фіналі! Мною як президентом таке завдання ставиться незалежно від того, чи дає цей Кубок щось в плані єврокубків. Це трофей! Черговий трофей, за який повинна боротися команда. Те ж стосується й Суперкубка. І лише виграш чемпіонату країни дає ще й певний бонус і стимул. Мені як президенту участь у груповому раунді Ліги чемпіонів дає можливість якимось чином ще запрошувати гравців до "Динамо". Але на хороших іноземцях тривалий час ми команду побудувати не можемо.
Можливий такий вектор роботи, як в "Шахтарі". Вони запрошують молодих бразильців і чекають. Потрібні тільки фінансові можливості, терпіння і тренер, який буде вміти працювати з цими бразильцями. Ми працюємо інакше. Ми не повинні бути копією якоїсь іншої команди. Ми запрошуємо футболістів, які можуть підсилити команду вже сьогодні. Ми дуже багато вкладаємо в свою футбольну школу протягом багатьох років. І я хотів би, щоб ця школа нарешті почала давати плоди. А то в нас кожен до 18 років – такий талант, що мало не другий Шевченко або Ребров. А проходить рік-два, і ми даємо йому статус вільного агента. Треба розібратися – чому?
Або тренери не працюють з гравцями психологічно. І вони, виростаючи, починають бігати по дівчаткам і по дискотеках, а футбол відходить на другий план. З такими футболістами нічого не доб'єшся. Вони повинні розуміти, що протягом десяти років їм були в наш непростий час надані унікальні можливості: божевільні футбольні поля, екіпірування, гарне харчування, автобуси, тренери – так потрібно бути патріотами! І до цього ставитися не просто по-споживацьки, не просто йти в Полтаву, Суми чи Чернігів, а віддаватися душею і тілом рідному клубу. Як Ярмоленко, якого свого часу виключили зі школи "Динамо", а він сказав: "Я все одно повернуся і буду грати в цій команді!" – ось такі хлопці нам потрібні.
Я вже сьогодні бачу 5-7 футболістів, які потенційно можуть стати "зірками". Потенційно! У молодіжній команді, яка в Щасливому в одні ворота обіграла "Шахтар", є 4-5 футболістів для основного складу. Але вони повинні хотіти туди увірватися! І сьогодні в них є унікальний шанс. Я Реброву сказав: якщо ти впевнений, що це спрацює, можна навіть пожертвувати результатом. Але знати, що спрацює! Як це спрацювало в Газзаєва по Ярмоленку, як спрацювало по Хачеріді, по Сидорчуку. Хлопець прийшов із Запоріжжя і грає в збірній. А Коваль знизив до себе вимоги. У мене вчора була з ними розмова. Він каже, що готовий навіть на менших умовах прийти і доводити. Будь ласка, питань немає, йди, доводь. Але ти не можеш сидіти на лавці і отримувати зарплату протягом п'яти років за контрактом.
Ми скільки років не можемо посадити на лавку Шовковського. Вам, молодим, взагалі не соромно, що ви не можете 41-річного "дідуся" посадити на лавку ?! – "Нас не ставлять, нам не дають ігрову практику…" – Та ви працюйте!
Вболівальники пишуть: треба підсилитися, треба купити … – Так, треба! Але треба мати фінансові можливості. Так, щоб це було посилення. Ми посилилися: Ленс, Мбокані, Юнес Беланда … Де вони зараз? Відіграли рік і почали розповідати про Європу. Ви що думаєте, що мені потрібні були ті гроші, які мені дали за Ленса? Я благав його залишитися в Лізі чемпіонів! Ні… А Ярмоленко залишився. І продовжив контракт з клубом. Ось два приклади.
– Ігор Михайлович, всі визнають, що в успіхах "Динамо" останніх років велика заслуга головного тренера. Ви вірили, що Ребров доб'ється таких результатів відразу, коли його призначали?
– Перша команда – це тільки "вершина айсберга" "Динамо". В цього успіху дуже багато складових. Є ті, хто стежать за футбольними полями. Є ті, хто правильно годують футболістів. Є ті, хто їх лікують. А Ребров – на вершині. Я пройшов багато тренерів. З кимось були успіхи, з кимось не було. Але все одно – система працює на те, щоб команда перемагала.
Ребров став тією людиною, який зумів об'єднати команду, не маючи досвіду тренера, давайте називати речі своїми іменами. Він виходив з честю з різних ситуацій, я як ніхто за цим спостерігав. Він знайшов спільну мову з гравцями, вони в нього повірили. Створив колектив дуже хороших помічників, які чесно йому допомагали. І він досяг успіху. У двох сезонах поспіль. Виграти чемпіонство в боротьбі з "Шахтарем" – це дорогого коштує.
– Відхід Рауля стане єдиною втратою тренерського штабу "Динамо" цього літа?
– Рауль сам зробив свій вибір. Це його рішення. Спільно з Ребровим. Звичайно, Рауля ніхто не примушував до того, щоб він йшов з "Динамо". Ми з ним тепло попрощалися, він мені навіть футболку подарував. Двері нашого клубу для Рауля завжди відкриті.
– Вас засмутив відхід Рауля з "Динамо"?
– Я вам скажу відверто: Рауль вніс свій внесок. Однозначно. Своїм досвідом, своїм професіоналізмом. Дай Бог, щоб усі наші українські тренери були так віддані тому клубу, в якому вони працюють. Рауль був відданий "Динамо" шалено. Він переживав, він підказував. Так, Рауль був тією людиною, яка допомагала Реброву в становленні команди. Він старший, він більш досвідчений. Але головним тренером був Ребров! Хочу на цьому наголосити. І Реброву я як і раніше довіряю. Він собі підібрав штаб помічників і продовжує цим займатися. Сподіваюся, що пройшовши дворічний шлях становлення, Сергій Станіславович став на ноги і зробить правильні висновки з усіх невдач і болючих поразок від "Шахтаря". Ці ураження дійсно болючі, тому що у нас в Україні зараз, за великим рахунком, нічого не залишилося, крім "Динамо" й "Шахтаря", і таке протистояння є особливим. Причому, в ньому немає нічого штучного.
І такі протистояння повинні бути в кожному чемпіонаті. Це здорово, що воно є і в нашому чемпіонаті. І, звичайно, ця боротьба підігрівається по ходу турніру. Тут вже, звичайно, питання, якими методами. Коли в матчі двох цих команд вирішується доля золотих медалей, то така ситуація зрозуміла. Але коли одна команда стала чемпіоном, а представники іншої команди починають говорити: "Поки нас не обіграєте, чемпіонство ваше заслуженим не буде", то у відповідь хочеться сказати одне: "Це ви розповідайте бабусям, які продають насіння". Це все казки! А реальність ось вона – дивимося в турнірну таблицю. Хтось когось обіграв, хтось з кимось побився – забудеться це все. У таблицю дивимося! І на жеребкуванні Ліги чемпіонів ми будемо присутні як клуб, який безпосередньо потрапив до основної сітки цього турніру. "Шахтар" потрапляв безпосередньо в Лігу чемпіонів п'ять років поспіль, і ми їм аплодували. Тепер нехай вони поаплодують нам. Їм подобається смак золотих медалей, але нам він подобається не менше.
– Вже вирішено, хто заповнить вакансію, що утворилася в тренерському штабі "Динамо"?
– Тренерський штаб команди посилено Вісенте Гомесом, який тренував наш "дубль".
– А нових прізвищ поки немає?
– Поки немає. Тим більше, з урахуванням того, що ми більше не будемо утримувати другу команду "Динамо". Це питання вже вирішене. В подальшому існуванні "Динамо-2" немає сенсу. Ця команда нам нічого не дала. Протягом багатьох років. Потенційно зіркові гравці і так стануть зірками.
– Головний тренер "Динамо-2" Вадим Євтушенко вже знає про це рішення?
– Так. Сьогодні його команда проводить останній матч. Але Євтушенко нікуди не йде – він залишається працювати в клубі. А по "Динамо-2" рішення прийнято. Не мною. В Євтушенка на цей рахунок інша думка, проте Ребров як головний тренер вважає, що команда "Динамо-2" нам не потрібна. Крім усього іншого, це додаткові витрати. І пристойні витрати! У нинішній важкий час багато клубів утримують команду Прем'єр-ліги за ту суму, в яку нам обходиться "Динамо-2".
У багатьох хлопців з "Динамо-2" закінчуються контракти. Ми не бачимо необхідності продовжувати з ними угоди. Тому що вони не представляють інтересу для першої команди. Отже вони отримають статус вільних агентів і знайдуть собі нові команди. А ми вже потім зможемо зробити висновок, помилилися ми чи ні, прийнявши таке рішення. Однак, зазначу, що свого часу "Шахтар" ліквідував свою другу команду, і нічого від цього не втратив.
Ім'я "Динамо" має асоціюватися з командою номер один. А чи не з командою номер два, яка не має жодних турнірних завдань. Спочатку я це розумів. І навіть Валерій Васильович Лобановський казав: "Ця команда хороша, але раз вона не має турнірних завдань, то футболісти втрачають мотивацію". Хлопці грають собі, і грають. А для чого грають? Ну, програли, і програли – не страшно. Головне – не вилетіти. А ідеї, якою горіли б футболісти команди, просто немає. Команда, яка не ставить перед собою турнірних завдань, не потрібна. Упевнений в цьому на 100 відсотків. І ось сьогодні головний тренер "Динамо" прийняв рішення про те, що команда "Динамо-2" не потрібна. А я – раб головного тренера, я роблю все, що він говорить. Тому що для мене найголовніше – результат першої команди. Якщо головний тренер "Динамо" говорить мені, що треба зробити ось так і ось так, то я це зроблю. Навіть якщо я з цим не згоден.
– До речі, про бажання головного тренера. "Динамо" підписало Гладкого і Громова. Якщо говорити про придбання, то на скільки відсотків виконано план літньої трансферної кампанії клубу?
– Ми поки взагалі не можемо говорити про план придбань як такому. Тому що ми поки не розуміємо, хто нас покине. По-перше, трансферне вікно тільки відкрилося. По-друге, в плані трансферів все чекають на Євро-2016. Само собою, у нас є список можливих придбань, узгоджений з Ребровим. Але кого з цих гравців ми спробуємо придбати, залежить від того, хто від нас піде. Будемо реагувати по ситуації. Але запрошувати зараз когось просто для кількості ми не будемо. Тим більше, що це не так просто. Станом на поточний момент у нас повна обойма гравців. Тому поки про трансфери говорити зарано. Ми можемо через місяць зустрітися і тоді обговоримо, чи вдалося нам укомплектувати належним чином, або ж ми послабили команду. Хоча, відповіді на всі ці питання дасть лише гра …
Так що зараз ми перебуваємо в вичікувальній ситуації. В усякому разі, чекаємо, чи надійдуть пропозиції щодо наших футболістів.
– Поки їх немає?
– Конкретних пропозицій у мене на столі поки немає. Зате є питання по орендованим гравцям, які повертаються в "Динамо". Наприклад, Кравець. З якою мотивацією він повернувся? Якщо він повернувся робити нам ласку, то нам це не потрібно. Якщо ж він повернувся з тієї ж мотивацією, яка була у нього рік тому, то я хочу бачити в команді такого Кравця. Так само я хочу розуміти ситуацію по Мбокані, по Юнесу Беланда. Можливо, вони захочуть засвітитися в "Динамо" новими фарбами? Будемо дивитись.
– А яка ситуація з Селіним?
– Він їде на збір із першою командою. Напевно, Селін зрозумів різницю між комфортними умовами для роботи в "Динамо" і затримкою в кілька місяців по виплаті заробітної плати.
– Якщо говорити про втрати, то поки точно можна стверджувати про відхід Велозу і Яковенка?
– Так. У Велозу закінчився контракт, ми потиснули один одному руки і попрощалися. Я йому вдячний за ті чотири роки, які він відпрацював на благо "Динамо". Відпрацював чесно і порядно. Щось у нього виходило, щось – ні. Але в двох з чотирьох років, протягом яких Велозу був гравцем "Динамо", ми ставали чемпіонами України. Друга половина останнього сезону для Мігеля видалася блискучою – він грав практично в кожному матчі.
– На завершення теми "Динамо" задам, напевно, дещо несподіване запитання. Не так давно в інтернеті раптом почав "гуляти" макет реконструкції стадіону "Динамо". Цей проект поки заморожений або в найближчій перспективі оновлення домашньої оренди клубу може все-таки відбутися?
– Цей проект поки заморожений. Цей макет був відпрацьований у нас давним-давно. Але враховуючи, що ми граємо на "Олімпійському", на якому створені всі умови найсучаснішого рівня, поки про реконструкцію стадіону "Динамо" не йдеться. Однак, це не виключає того, що в майбутньому даний проект може бути втілений в життя. Можливо, це станеться навіть у недалекому майбутньому.
– У таборі головного суперника "Динамо" на внутрішній арені відбулися радикальні зміни: Луческу біля керма "Шахтаря" змінив Фонсека. На ваш погляд, як тепер зміниться гра "гірників"?
– Мені складно сказати. Поки можна говорити тільки про рішення президента "Шахтаря". Напевно, він все зважив, обдумав і пішов на такий крок, зрозумілий, напевно, тільки йому самому. Луческу, звичайно, дуже багато зробив для "Шахтаря", приніс багато титулів для команди. Але ми повинні дивитися на себе, а не на своїх суперників, і думати про те, як протистояти такій команді, як "Шахтар". Не тільки протистояти, а й здобувати в матчах з нею перемоги. Ось це наша головна мета. Робити висновки з поразок минулого сезону і в сезоні наступному домагатися перемог. А хто пішов, і хто прийшов в "Шахтарі", нас цікавити не повинно. Мене цікавить, хто працює в "Динамо" на посаді головного тренера – саме він виконує завдання, поставлені перед командою.
– На завершення не можу не поставити кілька запитань по темі Євро-2016. Здивовані ви рішенням Фоменко не включати до заявки на чемпіонат Європи Гусєва й Кравця?
– Для початку про Гусєва. На цей рахунок я можу висловити дві думки: одна думка – президента клубу, офіційної особи, друга – просто вболівальника.
Думка президента клубу така: головному тренеру видніше. Якщо буде результат, то, значить, він вчинив правильно. Якщо ж результату не буде, то треба буде визнати, що рішення зараз прийнято неправильне.
Якби така ситуація сталася в київському "Динамо" стосовно, наприклад, до заявки команди на Лігу чемпіонів, то я б як президент клубу втрутився. Жоден тренер не скаже вам, що я колись дзвонив йому і давав якісь поради або тим більше вказівки щодо складу на той чи інший матч. Ніколи в житті собі такого не дозволяв! Навіть коли були невдачі, навіть коли ми займали четверте місце в чемпіонаті України. У жодній із ситуацій я навіть не обговорював з тренером склад на майбутню гру.
Але якщо мова йде про заявку на Лігу чемпіонів, то ситуація інша. Перш за все, я як президент клубу повинен підписати цю заявку, затвердити. А раз так, то я можу дискутувати з головним тренером щодо того, чому той чи інший футболіст не потрапив у цю заявку. Як президент клубу я маю право висловити свою думку з цього приводу. Хоча б з тієї причини, що я витрачаю свої гроші на фінансування клубу.
Що ж стосується моєї думки як вболівальника ситуації з Гусєвим, то, вважаю, таке рішення тренерського штабу збірної України апріорі неправильним. Це, вважаю, навіть ображає наших українських уболівальників, які на стадіонах (не тільки на НСК "Олімпійський") аплодують Гусєву. Людина чудово відіграла сезон. Завдяки йому відсотків на 40, ми стали чемпіонами – Олег забив найважливіші м'ячі! Це професіонал.
Для Гусєва подія – це шок. Я з ним уже розмовляв. І я його розумію. Тому що в заявці збірної України на Євро-2016 є футболісти, які просто не відповідають рівню національної команди. Дай Бог, щоб збірна України вдало виступила на Євро-2016. Але якщо, не дай Бог, чемпіонат Європи закінчиться для нашої команди погано, то я голосно скажу про цю ситуацію. Тому що я як президент клубу працюю на цю збірну, я вношу свій вклад, готуючи футболістів. А зараз ніхто, приймаючи таке рішення щодо Гусєва, навіть не порадився зі мною щодо того, в якому психологічному стані вони мені повернуть хлопця! Так, може, не треба було взагалі залучати Гусєва, якщо тренер на нього не розраховував? Або якщо комусь в останню хвилину сон поганий наснився. Або якщо якийсь порадник нарадив.
Всього один приклад. Невже Гусєв допоможе збірній менше, ніж молодий Зінченко? А якщо в одному з трьох майбутніх нам важких матчів гра буде складатися так, що Ярмоленку або Коноплянці потрібно буде дати паузу, то невже б ви посперечалися зі мною в тому, що Гусєв на ці 30-40 хвилин був би просто незамінний?
А якщо коротко, то рішенням тренерського штабу збірної України з Гусєву я просто обурений!
Ну а про Кравця я нічого говорити не буду. Просто я абсолютно не володію інформацією про те, в яких кондиціях зараз перебуває Артем. Може, він в поганому, "розібраному" стані. Може, та підготовка, яка була у Кравця в "Штутгарті", підвела його до певного стану, і це змусила тренерський штаб збірної прийняти по Артему таке рішення.
Більш того. Величезним злочином перед збірною було рішення про непритягнення Малишева. Я вважаю, що зараз він є одним з найсильніших українських футболістів на цій позиції. Так, як президент "Динамо" я повинен відстоювати інтереси своїх футболістів. Але якщо судити по зіграним матчам, то між Рибалкою і Малишевим я б вибрав останнього. Потрібно говорити правду! Ми не можемо свої амбіції ставити вище амбіцій національної збірної. Рибалка для мене рідний, близький, він для мене найкращий футболіст. Але тільки коли він грає в київському "Динамо"! А якщо мова про збірну і є футболіст сильніше його на даній позиції, то саме він повинен грати. Малишев сьогодні – футболіст номер один в опорній зоні! Але його не беруть на Євро-2016. Не беруть Гусєва, не беруть Малишева…
І це я ще не називаю інших прізвищ. Якщо деякі футболісти потрібні нам в роздягальні як "дідусі", то для чого тоді нам потрібні головні тренери? Нехай тоді футболісти самі визначають склад і виходять на футбольне поле.
– Ну а якщо говорити про нинішній збірній України в цілому, то які козирі нинішньої національної команди?
– Перш за все, згуртованість. А ще майстерність. Але не всіх футболістів. У цієї збірної України необхідний рівень майстерності є лише у чотирьох-п'яти футболістів. А решта ще повинні працювати для того, щоб відповідати цьому рівню.
Безумовно, у цій збірної України є лідери. Коноплянка, Зозуля, Ярмоленко, Степаненко, Хачеріді, Ракицький, Пятов. У кожній лінії є по одному лідеру. Та й в цілому, для стартового складу у нас достатньо кваліфікованих футболістів, які повинні допомогти явним лідерам команди розкрити свої найкращі якості. Якщо це станеться, то все у нас Євро-2016 вийде!
– Як думаєте, до якої стадії Євро-2016 здатна дістатися збірна України?
– Давайте для початку вийдемо з групи. А потім вже будемо мріяти, щоб команда пройшла якомога далі.
– Які матчі Євро-2016, крім тих, в яких братиме участь збірна України, ви плануєте відвідати?
– В принципі, я можу відвідати будь-який матч чемпіонату Європи. Але, думаю, що в дійсності буде так: я, само собою, буду присутнім на всіх трьох матчах за участю збірної України на груповій стадії, а в іншому буду керуватися настроєм. Може, відвідаю якийсь із півфіналів, або фінал, або якийсь із чвертьфіналів. Якщо наша команда дійде до фіналу, то буду курсувати за нею від матчу до матчу. (Посміхається).
