На домашній поєдинок проти Уельсу тренери нашої національної команди виставили оптимальний, на їхню думку, склад. Єдиним експериментом була поява на полі Коваленка, який розглядається як "гравець ротації" і цілком виправдав сподівання, практично не випадаючи із налагодженої схеми тренера Фоменка. Лівий фланг атаки за відсутності Коноплянки цього разу "закривав" не Гусєв, а Гармаш, який грав на цій позиції, здається, уперше в житті. Що це мало означати?
Означало це те, що жодних експериментів у збірній до Євро-2016 не буде. У Франції гратимуть ті, хто виборов це право у відбірному циклі, ті, хто пройшов із цією командою шлях у три роки. Чи правильно це?
Попередній спаринг проти Кіпру показав, що новачки, яких вперто прагнуть бачити у
команді окремі фахівці та окремі уболівальники, гру збірної не посилили. Можливо, ці хлопці (Малишев, Петряк, Путівцев, Коваленко) стануть основою збірної вже у наступному відбірному циклі. Зараз же маємо те, що маємо.
Гру проти далеко не найсильнішого складу скромного Уельсу (чого варта лише відсутність Бейла, не було також і Ремзі) наші виграли у притаманному команді Фоменка прагматичному стилі. Забивши м'яч після стандарту, українці відійшли у захист і грали на контратаках. Суперники, у складі яких наприкінці гри вийшло шість (!) свіжих гравців, зовсім заганяли нашу "основу". Чи допомогли би нам заміни? Складно сказати. Зате ми побачили, що наша команда здатна відстояти здобуту перевагу у рахунку. Саме це буде потрібно збірній України на полях Франції під час Євро-2016. Там не буде команд, з якими наша команда буде грати з позиції сили. Ну немає у нас для цього достатньої кількості футболістів належного рівня. А це значить, що таку саму гру збірної України ми побачимо і у червні.
Звісно, наявність Коноплянки, Рибалки та Ракицького збільшить вибір для наших тренерів. Але гра буде аналогічною. І я не думаю, що в разі, коли ми у Франції матимемо подібні 1:0 на нашу користь у грі проти Північної Ірландії, хтось буде незадоволений. А такий самий результат із Польщею взагалі стане вершиною наших сподівань.
Повторюю, наші футболісти грають так, як вміють. Краще вже не буде. І в тому разі коли ця команда дасть у Франції результат, ми будемо у захваті від мудрості нашого тренера. Чи зможе збірна України коли-небудь грати так, як Німеччина? Можливо. Коли виросте і змужніє нове покоління українських футболістів світового класу. Але, як писав сто п'ятдесят років тому російський поет Нєкрасов "Жаль, только жить в это время прекрасное уже не придётся ни тебе, ни мне"
