Місто Сокчхо (Південна Корея). Понад триста учасників з 29 країн. Найфартовішим для Миколи Іванчихіна, заслуженого майстра спорту України, став третій день змагань. Його організм уже встиг адаптуватися до мусонного клімату та іншого часового поясу – різниця з Україною шість годин.
Для вікової категорії 60+ організатори чемпіонату розробили складний маршрут. Дистанція – дев’ять кілометрів, але на шляху стільки перешкод, що іноді доводилося не бігти, а продиратися крізь завали дерев.
Микола Іванчихін полює на “лиса” 49 років. У цьому виді спорту він почав виступати з чотирнадцятилітнього віку. Шестиразовий чемпіон світу. Але, шоразу, коли виходить на страт, ніби все починає заново: напружена боротьба з суперниками, дистанцією та самим собою. Треба за допомогою приймача якнайшвидше відшукати в ефірі сигнал і маячок на місцевості.
На фініші маршруту Микола вже знав, що його конкуренти з Норвегії, Польщі, Швеції та Угорщини показали гірший час – щонайменше на дві хвилини. Та святкувати перемогу було ще рано. Всі з нетерпінням чекали Жермена Гулієва з Росії. Він у Південній Кореї виграв чотири медалі: дві золоті і дві срібні.
“Але той день – був моїм, – каже киянин Микола Іванчихін. – 16 хвилин 10 секунд. Жермен програв 82 секунди. Що допомогло виграти звання чемпіона світу? Чудова фізична підготовка, вміння швидко читати мапу, орієнтуватися за компасом та розпізнавати сигнали маячка.
Мені – 63 роки. Але я регулярно бігаю – щодня по півгодини. За осінь та зиму долаю 1200 кілометрів. Попри немолодий вік кілометрову дистанцію без проблем пробігаю за 3,03 хвилини.
Протягом сезону обов’язково беру участь в 10-12 змаганнях зі спортивного орієнтування. Навіщо? Щоб підвищувати навики користування на маршруті мапою та компасом. А ще для профілактики колінних суглобів і голеностопів обов’язково виконую спеціальні вправи – перед тренуванням і після. Вони знімають напруження та запобігають виникненню запальних процесів”.
