Багато батьків вважають, що шльопнути дитини по попі – це хороший метод виховання. Але сучасні вчені переконані, що це погано може вплинути на майбутнє малюка.
У 2006 році комітет ООН з прав дитини видав директиву, в якій говориться, що дітей бити не можна, так як це прирівнюється в фізичному насильству.
Шведський психолог Роберт Ларзелер теж поділяє цю думку і вважає, що найкращими формами виховання дитини є регулярні розмови з ним. А як покарання за неправильну поведінку потрібно використовувати заборони на ігри з друзями, позбавлення улюблених ласощів, ігор на комп'ютері або перегляду телевізора.
Крім того, Роберт стверджує, що діти, яких батьки б'ють, можуть бути слухняними тільки біля них, але в довгостроковій перспективі вони все одно не будуть слухатися, отримуючи ще більшу кількість ляпасів.
Вчені досліджували дві початкові східноафриканські школи. В одному навчальному закладі, відповідно до її статуту, за найменшу провину покладається покарання у вигляді ляпасів. А в другій – малюків бити категорично не можна. Як покарання в ній використовуються виховні бесіди та ізоляція дитини (з провинилися школярем не можна грати, він не бере участі в заходах та ін.). Обидві школи відносяться до одного соціального статусу.
Виявилося, що дисципліна і слухняність дітей краще в тій школі, де до них ставляться лояльно і не шльопають. Крім того, тести на рівень інтелекту серед учнів обох шкіл показали, що "небиті" діти більш розвинені, на відміну від своїх "битих" однолітків.
